короткий запис про стан катастрофи/кс3
У мене між п'ятим й четвертим ребром - звичайна активність. Сейсмічна. Та варто почути знайомий вже тембр і показники перевищують норму як мінімум вдвічі. Чи гірше не буде, якщо прямо в вічі дивитись? Всередині - ром В оманливій каві, чорнішій за небо. Ось корінь проблем. І шукати не треба. Цунамі зі слів зайві, марні, зачинені двері до щирості Нарній. Бо найважливіше - не сформулювати. Наїмся, літаючи в хмарах, ванільної вати. І осад на віях - дощі надкислотні, то ж годі Страждати за всім, що не стало в нагоді: Я викину речі, яких не носила, Нікчемність фантазій тримати несила. Віддам орхідею, що на підвіконні Втомилась чекати невпинного скону. Помаду, парфуми п'янкі та солодкі. Натомість відвару шипшини й солодки Нап'юся, і вишкребу накип з легенів. У кожному подисі - ти. Так, я - геній. Несу на смітник почуття й лабутени, Дві сукні червоні й платівки, де тенор Співає про щастя, кохання довічне. Немає сміливості кинути відчай... В метафорах знову гублюся де-факто: Твоє розуміння - загроза інфаркту. У тебе у жодній із мозку півкуль Немає реакції на тектонічні Оманливі рухи відводу від тем, що завжди вилазять грибними дощами, як крити вже нічим. Життя взагалі надзвичайно комічне. Тривоги й питання блокуй за клоунським виглядом індиферентним. Прискориться темп. Аритмія у тренді. Ревізію треба почати Стираю все обране й чати, листи невідправлені кригу на серці не зможуть здолати. Благаю, не сердься. Забуду помірну мелодію вітру та викину кров'ю мальовані квіти. З усіх в світі слів (що попереду й ззаду) лишилися щирі. Не слід їх казати. Твої фотографії. Може, не варто? Ні-ні, підсвідомість зі мною на варті. Я вижену геть з голови, що замало тебе у житті. Мій сейсмограф зламало. Сама по собі. Катастрофа епічна. Порву на шматки надпалаючі спічі. Зрічуся навіки всього, що не стале... очікувань дим перетвориться в біль ще Я викину кофту, на ній - Фріда Кало... Та знаєш, прозріння потроху спіткало: З усього того, що зі мною не сталось, Про тебе шкодую найбільше.
2021-05-03 09:42:50
15
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Самоскид!
блін тільки прошу бережи невідправлені листи
Відповісти
2021-05-03 14:42:58
1
Лео Лея
Мене накрило 😳 все, що можу написати далі, буде виглядати як "бла-бла-бла". Тому ось так. Накрило, і все👍 (в "Обране")
Відповісти
2021-05-04 07:15:27
1
Last_samurai
@Лео Лея дякую!
Відповісти
2021-05-04 09:19:29
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5169
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2385