Робити щось вперше/кс3
Робити щось вперше - хвилююче й безконтекстно За покликом, що неосяжний мов п'ятий вимір... Прокинься хутчіш та з кишень емоційних вийми Всі сни підсвідомі, як ці надмінливі тексти Нових віршотечій: уявних та невимовних. Ковтни свіжий день як бурштин у холодній пляшці, Танцюй на уламках учора, і так, немов би З тобою у парі йде тінь невагома. (Я ж це). Малюй сірий ранок блакиттю очей щасливих Та мідь заплітай у волосся, бо ще не сиве. Скуштуй апельсинів із перцем чи з медом сиру, Віддайся бажанню пірнути під щільну зливу Та рясно вмий сльози, зіграй дивовижні ноти, Співай (як не вміти, це ще веселіше, віриш?) Знайди своє серце в старих сторінках блокноту: Роздай всім по о́дній, стань центром нового виру. Біжи навпростець: до початків чи у безодню, Дзвони надважливим, хай голос лунає стрімко. І жити почни в перший раз не "колись" - сьогодні (Бо "завтра", будь певен, нові підготує примхи). Готуй свої пальці, що шрамами щедро вбрані До переплетіння. Чи, може, нового бою... Робити щось вперше... З надією: не востаннє... До першої зустрічі. Вперше в житті. З тобою. ☻
2021-04-16 09:46:20
13
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Last_samurai
Відповісти
2021-04-16 11:13:24
Подобається
"Поэтическая эльфийка" - WtS
@Есмеральда Еверфрі Правда доречі 😂.
Відповісти
2021-04-16 11:43:32
Подобається
Лео Лея
@Есмеральда Еверфрі Повністю згодна.
Відповісти
2021-04-16 17:46:35
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12263
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2683