рахунок, будь ласка
мрії завжди хороші: в них же нема сумного, тільки б мій бог брав гроші, я б відкупив у нього десять годин без болю, хижку на узбережжі, сміху дзвінкі набої, сукню з морських мережив, щоб під очей сапфіри спалахом ідеальним подарувала віру в справжнє та нереальне: в щастя на півхвилини, сон на плечей узбіччі, посмішку швидкоплинну з окликом "чоловіче, звідки у тебе гроші?" мрії завжди здійсненні, тільки якщо хороші. тільки чомусь для мене бог не знаходить решти, я ж не знаходжу сили. знаєш, таке не вперше: скільки уже просили, скільки уже благали, щоб не тікав від правди у гомінку вальгаллу, де ескапізму раді. де заблукаю в жартах, крапках, тире і комах. бігти від себе варто? кілька рядків потому викреслю, пошматую... випишіть чек на відчай. все, що мене врятує, ладен сплатити двічі.
2021-09-15 10:41:15
16
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Last_samurai
@Лео Лея дякую!
Відповісти
2021-09-15 12:17:47
1
Last_samurai
дякую!
Відповісти
2021-09-15 12:17:54
1
Last_samurai
Відповісти
2021-09-15 12:18:00
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4847
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3786