Король
Привіт, мій ванільно-солодкий світе, Ми знову на полі квітів добра, п'ємо солодке вино кохання, Не паралельні більше наші близькі орбіти, У твоїх обіймах я буду дихати і любити до самого світання, Який же ти неповторний, мій принц казковий, Твоя душа чистіша, ніж у передчутті спокою небо, Ти дістаєш зі свого серця світ яскраво-різнокольоровий, Зі своєї душі ти дістанеш той пристрасно-теплий вогонь, який лише нам треба, Твій світ такий прекрасний, як лілія тендітна, Розкажи мені, як яскраво ти сяєш із Землі на інші планети, З народження в тобі без шипів троянда розквітла, Ти розсипаєш її пелюстки, розставляючи свої тенета, Мій король, ти найважливіший для мене за все, Ти знаєш, скільки скарбів ти несеш у сутності своїй, І хай нас доля-ріка невідомо куди і чому занесе, З тобою, мій король і повелитель стихій, Принось мені й далі свою любов і теплоту долонь, Бо я вже сплела дві наші близько-далекі долі в одну, Хай буде вічним наш любовний вогонь, Мій рідний, я тебе дуже сильно люблю. * З днем народження, король 💋♥️
2021-11-10 22:00:02
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Дякую❤️
Відповісти
2021-11-11 04:53:21
1
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro 💋💋💋
Відповісти
2021-11-11 05:04:40
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2788
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3903