Хай не болить...
Хай не болить ніжна душенька твоя, Бо для тебе буде ясно світити зоря, Ти той, хто потрібен моєму світу, Я не дозволю там вогняному болю всередині тебе горіти, Я врятую тебе від потопу лихих дум, Хай вони перетворяться у морський шум, Не буде в твоєму серці більше неспокій тліти, Я не дам твоїм надіям змарніти, Я готова забрати той нестерпний камінь, який ти несеш на собі, Піднятися за тебе у цій запеклій душевній боротьбі, Прийняти на себе удари, які ламають сутність твою, Бо тобою я горю, бо тебе кохаю й люблю. * Йому
2021-04-01 19:18:21
10
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Темрява
Дуже гарні і важливі слова
Відповісти
2021-04-15 12:42:54
2
Lelyana_ art
@Темрява Дякую)
Відповісти
2021-04-15 12:43:33
1
Темрява
Це вам потрібно дякувати
Відповісти
2021-04-15 12:44:22
1
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1017
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1732