Ізмарагд
Ти думаєш, що я колюча троянда, Найпримхливіша квітка в твоєму саду, А, насправді, я - ніжна лаванда, Що кличе за собою весну, Так, я тікаю від себе на темні схили душі, А ти цього навіть не знаєш, Як в місячному сяйві пишу вірші, Бо у своєму серці іншу квітку плекаєш, Так, я боюся втонути на цій мілині, Напилася вже я гіркого нектару, Та мрію про те, що колись зійдуться наші кораблі, Та боюся, що зірвуть мене і втрачу я свої чари, Коли відчуваю холод, то я в'яну і пропадаю, Я у тіні весь час молюся, Бо нема мого сонця і я не співаю, А коли прийде час, то знову цвітом наллюся, Ти не знаєш, не віриш, не бачиш, не даєш мені у птаха перетворитися, А я все ще чекаю, коли побачу свій космічний зорепад, Поки ти мені можеш лише снитися, Та колись я дістану своє щастя, мій ізмарагд.
2020-07-28 21:18:34
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Цікаво
Відповісти
2020-07-29 06:51:23
1
Lelyana_ art
Відповісти
2020-07-29 08:38:58
1
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4144
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1424