Ізмарагд
Ти думаєш, що я колюча троянда,
Найпримхливіша квітка в твоєму саду,
А, насправді, я - ніжна лаванда,
Що кличе за собою весну,
Так, я тікаю від себе на темні схили душі,
А ти цього навіть не знаєш,
Як в місячному сяйві пишу вірші,
Бо у своєму серці іншу квітку плекаєш,
Так, я боюся втонути на цій мілині,
Напилася вже я гіркого нектару,
Та мрію про те, що колись зійдуться наші кораблі,
Та боюся, що зірвуть мене і втрачу я свої чари,
Коли відчуваю холод, то я в'яну і пропадаю,
Я у тіні весь час молюся,
Бо нема мого сонця і я не співаю,
А коли прийде час, то знову цвітом наллюся,
Ти не знаєш, не віриш, не бачиш, не даєш мені у птаха перетворитися,
А я все ще чекаю, коли побачу свій космічний зорепад,
Поки ти мені можеш лише снитися,
Та колись я дістану своє щастя, мій ізмарагд.
2020-07-28 21:18:34
11
2