Відпускаю
Ніхто ніколи не питає,
Навіщо ми на цій землі живем,
Коли згасне наша зоря на небокраю,
До чого ти прагнеш? До чого ти йдеш?
Бо наше життя - це прекрасна мить,
А давнє нещастя знесилює душу мою,
Серце так сильно, як і тоді болить,
Що я поринаю у море відчаю,
Відпускаю я з жалем зірку твою,
Нехай лине у нескінченність душа,
Про щастя я тихо небо молю,
Нехай ця зірка туди руша,
Я буду пам'ятати все твоє добро,
Ніколи не забудеться воно,
Кожна хвилина, як холодно-тепла течія,
Здається, що з замкнутого кола виходу нема,
Тепер розбита мрія ніжна моя,
А майбутнє вже серце порива,
Я у неба з останніх сил запитаю,
Чому воно моїх рідних забирає?
Чому я відчуваю, що зараз стою на краю?
Але я відчуваю, як щось світле в моїй душі повільно проростає.
* Пам'ять про бабусю
2021-01-05 06:56:04
8
2