Сонет 36
Микола Мотрюк
(18+)
Моє прокляття і моє благословіння, Моя пітьма, й душі моєї ясний світ... Для грішних — мариво, мені ж — святе видіння, В заметах безнадії ніжний первоцвіт... Моє сподвиження й моє гріхопадіння, Моя погибель, й до Небес висот політ.. Моя шаленість дика, й умиротворіння... Ти — найкоштовніший для мене самоцвіт... В жадані хвилі пристрасті двох тіл сплетіння З'єднали долі, вклали вічний ми завіт... Таким було для нас обох це провидіння, Щоб крокували разом в далеч, за зеніт... Не згасне двох сердець ярке палахкотіння — До Неба неустанне-бо моє моління...
2023-05-24 16:00:04
15
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Роузі Рей
😍🔥..це чудово!
Відповісти
2023-05-24 17:00:33
2
Микола Мотрюк
@Роузі Рей Дякую...))
Відповісти
2023-05-24 17:30:38
1
Терті пляцки
Гарно
Відповісти
2023-06-21 11:14:45
1
Інші вірші поета
Сонет 16 Сонет 21 Тріолет 5 ***
Інші поети
R_i_t_a
@freebird
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3285
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1872