Сонет 26

Микола Мотрюк

Журливо пада лист в прощальному танкý, Для осені в дарунок вальс кружля востаннє Під звуки журавлиного лементування, Що рве душі зпечаленої нить тонку. Ми не стрічались разом в літнюю пору, Не слухали пісень ми солов'я до рання, Ми не стрибали з головою в вир кохання, В очах вгледíвши зорепаду бахрому. Будь проклята, розлучнице-війно, навічно!!! О, скільки обірвала ти життів трагічно..! Тече ріка кривавих сліз, не витіка... Подзвін до Неба кличе, зве, рида, голосить, Стражденне Матернєє серце пропіка... Змилосердися, Боже... Україна просить... 02.11.22

2022-11-03 02:10:36

12

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Микола Мотрюк

Спасибі...

Відповісти

2022-11-24 21:28:25

Подобається

Ріна Беррі

Зворушливо...

Відповісти

2022-12-08 21:49:10

1

Микола Мотрюк

@Ріна Беррі Дякую...

Відповісти

2022-12-08 22:08:02

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

80

19

2041

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10917