Сонет 8
Микола Мотрюк
Де сіють кулі — не росте трава, Там ранок забілив смертельні рани, Упавши снігом на нові кургани, Що по собí залúшили жнивá. І знов тече кривавая ріка... Вінки... бійці укриті прапорами - Вкраїни квіти зірвані вітрами, Що принесла північна сторона. Тривожний рік іще один спливає, Кукіль на полі, де росли хліби..! І жертву час із пам'яті стирає... Десь чути рідну мову сред юрми, Хтось піснь «Осанна» ангельську співає... Небесна рать поповнює ряди... 28.12.2019
2021-07-10 12:36:17
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Сумна правда😢
Відповісти
2021-07-10 15:04:55
1
Сандра Мей
Сильно.
Відповісти
2022-11-12 14:39:18
Подобається
Микола Мотрюк
@Сандра Мей Дякую.
Відповісти
2022-11-12 15:31:45
1
Інші вірші поета
Сонет 28 Тріолет 47 Тріолет 16 Сонет 44
Інші поети
Элизабет Тейлор
@anastasiya_derechey
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14758
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1758