Тріолет 16
Микола Мотрюк
Я вже без тебе жить не можу... Щоночі ти приходиш в сни... Ні в чому спокій не знахожу: Я вже без тебе жить не можу... В верем'я, чи в порý негожу... Що це зі мною, поясни..? Я вже без тебе жить не можу... Чому приходиш в мої сни..? Главу у цих стражданнях зложу, Судьбу недобру відверни... Собі нічим не допоможу, Главу у цих стражданнях зложу... Таку, на будь-кого несхожу, Я полюбив ще із весни... Я вже без тебе жить не зможу... Прийди, хоча би в мої сни...
2023-01-11 19:41:42
17
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Микола Мотрюк
@Veil Спасибі...)
Відповісти
2023-01-11 19:49:28
2
Галина Соколишин
Зворушлива поезія
Відповісти
2023-01-12 20:35:19
1
Микола Мотрюк
@Галина Соколишин Дякую...
Відповісти
2023-01-12 20:37:29
1
Інші вірші поета
Сонет 19 Тріолет 10 Сонет 18 Сонет 17
Інші поети
Asya
@gunes_aydin
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12472
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1739