Сонет 34
Весна — розбурхана ріка, що мчить руслом... Десь мідний відблиск розливається в узгір'ї... Хвалебний Небу соловей співа псалом, Витає аромат цвітіння в надвечір'ї... О, Господи, не хочу буть гріха рабом... "Рятуй..!" я кличу, як Петро в своїм невір'ї... Знов душать пристрасті огненним ланцюгом, Я в темряві, мов найчорніша ніч в беззір'ї... Не хочу більше підкорятися пітьмі, З темниці душу мою виведи, благаю, Щоби прославити Ім'я́ Твоє святе... Від юності страждав в гріховному ярмі, Від спраги за Тобою, Спасе, знемагаю... Хай Слово Твоє в моїм серці проросте...
2023-04-16 17:39:53
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Терті пляцки
Чудова поезія
Відповісти
2023-04-16 17:47:22
1
Лео Лея
І так щодня. Чудовий вірш
Відповісти
2023-04-23 10:37:09
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5021
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9181