Сонет 34
Весна — розбурхана ріка, що мчить руслом...
Десь мідний відблиск розливається в узгір'ї...
Хвалебний Небу соловей співа псалом,
Витає аромат цвітіння в надвечір'ї...
О, Господи, не хочу буть гріха рабом...
"Рятуй..!" я кличу, як Петро в своїм невір'ї...
Знов душать пристрасті огненним ланцюгом,
Я в темряві, мов найчорніша ніч в беззір'ї...
Не хочу більше підкорятися пітьмі,
З темниці душу мою виведи, благаю,
Щоби прославити Ім'я Твоє святе...
Від юності страждав в гріховному ярмі,
Від спраги за Тобою, Спасе, знемагаю...
Хай Слово Твоє в моїм серці проросте...
2023-04-16 17:39:53
8
2