Сонет 31
Реве в душі несамовитий буревій,
Надію ломить, вириває із корінням...
Життєвий шлях замів безумства сніговій,
Змагання ознаменувалося падінням...
Бажань гріховних в голові скажений рій
Некрозним обернувся, скорченим сумлінням...
Не серце — кладовище почорнілих мрій,
Мов дім давно покинутий, страждає тлінням...
Знемігся, Господи, я в бурі грозовій...
Рятуй, бо гину..! Молю! Будь моїм спасінням..!
Зникаю... розчиняюсь в темряві густій,
Твоєї Слави осіни мене промінням...
Я путь продовжу так, як хочеш, Спасе мій...
Хай буде все по Твоїй волі... не моїй...
2023-03-11 01:01:12
9
0