Тріолет 19
Микола Мотрюк
Калини кетяги червоні На стіни сонцем пролились, З'їдають очі, б'ють у скроні Калини кетяги червоні... Невольники в глибокім схроні - Думки пожаром зайнялись... Калини кетяги червоні На стіни сонцем пролились... Пекучий сніг візьму в долоні Крізь сльози криком сміючись, Свій біль сховаю в тому дзвоні... Пекучий сніг візьму в долоні, Впаду на землю у поклоні. Чому не так все, як колись..? Калини кетяги червоні На стіни сонцем пролились...
2023-03-01 12:41:03
15
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Микола Мотрюк
@Veil Дякую...
Відповісти
2023-03-01 13:47:02
1
Микола Мотрюк
Спасибі)
Відповісти
2023-03-01 15:57:42
Подобається
Н Ф
"Чому не так все, як колись?.." - дуже символічно.
Відповісти
2023-03-01 19:06:15
1
Інші вірші поета
Тріолет 18 Сонет 6 Тріолет 6 Сонет 11
Інші поети
GRAFO
@grafo
EightNoAme
@EightNoAme
hudhaifah Siyad
@hudhaifah_siyad
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11837
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
861