Тріолет 19

Микола Мотрюк

Калини кетяги червоні На стіни сонцем пролились, З'їдають очі, б'ють у скроні Калини кетяги червоні... Невольники в глибокім схроні — Думки пожаром зайнялись... Калини кетяги червоні На стіни сонцем пролились... Пекучий сніг візьму в долоні Крізь сльози криком сміючись, Свій біль сховаю в тому дзвоні... Пекучий сніг візьму в долоні, Впаду на землю у поклоні. Чому не так все, як колись..? Калини кетяги червоні На стіни сонцем пролились...

2023-03-01 12:41:03

14

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Микола Мотрюк

@Veil Дякую...

Відповісти

2023-03-01 13:47:02

1

Микола Мотрюк

Спасибі)

Відповісти

2023-03-01 15:57:42

Подобається

Н Ф

"Чому не так все, як колись?.." - дуже символічно.

Відповісти

2023-03-01 19:06:15

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12166

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3258