Сонет 32
Микола Мотрюк
Весну жадану ніжний легіт принесе, Полегшить біль, розвіє, наче прах, скорботи... Та не розбудить млосну душу від дрімоти, Й до Бога мислі грішної не вознесе... Я прагнув мчати забуваючи про все, На швидкості круті долати повороти... Себе вже, Господи, не можу побороти, Несила опиратись поклику шосе... Жага із пристрастю у плоть слабку вп'ялися, Неначе рак, із тілом намертво зрослися... Контроль утрачено, система дала збій... На максимумі газ, без гальм лечу в відбійник... Змагаючись із тінню я програв двобій... Ісусе, пом'яни м'я... молю, як розбійник...
2023-03-21 16:40:21
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Терті пляцки
Геніально
Відповісти
2023-03-27 17:37:44
Подобається
Інші вірші поета
Тріолет 8 Тріолет 28 Сонет 5. Вечір на роботі Сонет 18
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1985
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1790