Тріолет 50

Микола Мотрюк

(18+)
Облегши, біль вгамуй, утіш, Зігрій в морозну, люту стужу, До мене пригорнись сильніш, Облегши, біль вгамуй, утіш... Я двері прочиню навстіж, — Огнем наповни серця пущу... Облегши, біль вгамуй, утіш, Зігрій в морозну, люту стужу... По струнах пальцями, гучніш, О ліро, я тобі послужу... І звуки злились впереміш, По струнах пальцями, гучніш... Обдарування, чи грабіж..? В блаженстві очі я заплющу... По струнах пальцями, гучніш... О ліро, я тобі послужу... Ввірвалась в мрії босоніж, І сонну полонила душу... Скував на хвилю параліч: Ввірвалась в мрії босоніж, Незримий перейшла рубіж, Зронивши з віч сльозу цілющу... Облегши, біль вгамуй, утіш, Й я позабуду люту стужу...

2024-12-25 21:20:34

Інші вірші поета

Сонет 6 Сонет 37 Сонет 2 Тріолет 47

Інші поети

J 131

@Ju131

Olya Shmagailo

@Olya_Shmagailo

Итан Торкио

@dupochka

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1616

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1114