Сонет 37
Микола Мотрюк
Ліниве вересневе сонце сліпить очі, Студений вітер снігом кидає в лице... Ти, мов самотнєє безлисте деревце, І нікому зігріть тебе в морозні ночі... Виколюють, п'ють очі думи-поторочі, Нашіптують, що мов, начертано свинцем, Що, наче доля не писалась олівцем, І у могилі всі, змінить її охочі... Та я напишу сам пером слова пророчі, Судьба — не поводир, не піду манівцем, Крізь терни стежку прорубаю топірцем... Самі ми щастя свого ковалі і зодчі... Осяє Небо нас весняним промінцем... Благослови нас, Боже, золотим вінцем...
2023-09-08 15:20:39
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Так чуттєво і метафорично, разом з тим реалістично❤️
Відповісти
2024-01-28 03:41:39
1
Микола Мотрюк
@Лео Лея Спасибі...)
Відповісти
2024-03-13 06:04:48
1
Інші вірші поета
Сонет 13 Сонет 33 Сонет 20 Тріолет 4
Інші поети
mikami
@mikami
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2733
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3675