Сонет 37
Ліниве вересневе сонце сліпить очі, Студений вітер снігом кидає в лице... Ти, мов самотнєє безлисте деревце, І нікому зігріть тебе в морозні ночі... Виколюють, п'ють очі думи-поторочі, Нашіптують, що мов, начертано свинцем, Що, наче доля не писалась олівцем, І у могилі всі, змінить її охочі... Та я напишу сам пером слова пророчі, Судьба — не поводир, не піду манівцем, Крізь терни стежку прорубаю топірцем... Самі ми щастя свого ковалі і зодчі... Осяє Небо нас весняним промінцем... Благослови нас, Боже, золотим вінцем...
2023-09-08 15:20:39
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Так чуттєво і метафорично, разом з тим реалістично❤️
Відповісти
2024-01-28 03:41:39
1
Микола Мотрюк
@Лео Лея Спасибі...)
Відповісти
2024-03-13 06:04:48
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5976
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4918