Сонет 5. Вечір на роботі

Микола Мотрюк

Скотилось сонце стомлено за сині гори, І відблиски на куполах святих згаса, Пожухлі трави... вечір іній розсипа... Ефір розвіяв сірими пасмáми хмари. Здіймаєсь дим з комінків й падає у звори, Ялина тулиться до школи близ вікна... Я бачу лиш вершок на тлі вечірнім полотна... З'явилась зірочка... зіткала нічка штори... Хотів би птахом підкорити височінь, Ширять, кружлять, здійнятись до небес склепінь, І звідти, з вишинù, поглянуть би додолу... А може за Карпатський би гайнув уділ, Або й за сонцем вслід, можливо б полетів... Хтось стукає у двері... час вже йти додому. 11.11.2019

2021-07-10 12:26:50

6

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Дуже гарно описано природу і сам вечір👍

Відповісти

2021-07-10 15:08:53

1

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2113

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

2482