Сонет 38

Микола Мотрюк

Мовчить небесний океан безмежно синій, Не чуть святкових, втішливих, дзвінких пісень, Що дарувало птаство в теплий літній день... Налилися, мов кров'ю, грона на калині... Стою задуманий у цілині полинній, Вглядаючися пильно в далину щодень... Неначе сню, і в сні оцьому я — мішень... Та поки я живий в цій боротьбі причинній..! Гей ви, ординці..! Чингізханові ви свині..! Побільше соняха насипте до кишень..! Не куштувати вам Тарасових вишень..! Московія з царями згине в домовині..! З собою не забудьте взять пакет лишень... А ні — ростіть ви маком, полем конопель...

2023-10-01 12:08:23

12

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Терті пляцки

Гарно

Відповісти

2023-10-06 20:30:08

1

Ірина Велика

Динамічно. Від "безмежно синього небесного океану" до "чингізханових свиней". Наче і я все те бачу. І відчуваю, як пахне полин. Чіткі образи. Гарна робота.

Відповісти

2023-12-01 17:01:21

1

Микола Мотрюк

@Ірина Велика Дякую...

Відповісти

2023-12-01 17:15:10

1

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

3403

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5301