***
Стою на ниві самотою...
Роки дитячі, юні дні,
Як вишні розцвіли весною,
Як в літню спеку у тіні
Ховавсь од променів палючих,
Усе згадаю... простягнусь
На ворсі зі стерні колючім
І синявою неба вп'юсь...
Кругом, мов вироби гончарні,
Що їх неначе із печі
Ось щойно витягли, мов з грані -
Ліси - зівак поглиначі,
Чарують, кольрами грають,
Спиняють і вкидають в сон,
Казковий сон, що оживляє
Забутих спогадів мільон...
І радісно на серці й сумно,
Й вернути літо хочу знов...
Я мало був в потоках бурних,
Я мало світу обійшов,
І цвіту запах не згадаю,
І звуки грому вже забув,
За помилки себе картаю...
Час літній, наче день минув.
Тоді сміливості забракло,
А зараз - пробива іскра,
Щось у середині заклякло...
І знов ні мислі... пустота...
16.10.2019
2021-07-10 11:56:46
5
1