Тріолет 22
Микола Мотрюк
Чому тікаєш безупину? Зізнайсь, сердéнько, що болить..? Лиш не мовчи, скажи причину... Чому тікаєш безупину..? Зранила ніжки об тернину, Вогонь краплистий ліс палúть... Чому тікаєш безупину? Зізнайсь, сердéнько, що болить..? Сховалась в гущі за ялину, Сльозина по щоці біжить... Боронить милий Батьківщину, Сховалась в гущі за ялину... "Не жди мене, коли загину. Забудь, молю... ти маєш жить..." - Слова ті душать безупину... Нестямно серденько болить...
2023-05-11 14:35:50
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Микола Мотрюк
Спасибі...)
Відповісти
2023-05-11 16:27:55
Подобається
Роузі Рей
❤️😍
Відповісти
2023-05-11 18:44:04
1
Терті пляцки
Гарна поезія❤️❤️❤️
Відповісти
2023-05-11 19:10:33
1
Інші вірші поета
Рондель 1 Тріолет 44 Сонет 43 Тріолет 1
Інші поети
Lelyana_ art
@Lelyana_art
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2697
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11488