Тріолет 49. Моїй долі
Микола Мотрюк
Моя ти доленько кохана, Я виглядав тебе віки... Замайоріли рушники... З тобою, доленько кохана, Через терни й чагарники, Прорвемось, де весна вквітчана, Моя ти доленько кохана, Я виглядав тебе віки... Омріяна і довгождана, Печаль-журу мою зітри, Недоленьку огнем спали... Омріяна і довгождана, Од вроди ізгаса зірки... Барвиста чічко вишивана, Жоно моя ти довгождана, Печаль-зажуру ізітри... Неначе повінь та весняна, Зненацька взяла мене ти, Й в незнані понесла світи... Кохання повене весняна, В моєму серці розцвіти, Щоби душа, од щастя п'яна, Моя ти доленько кохана, Не просиналася віки...
2024-12-16 21:11:17
6
0
Інші вірші поета
Тріолет 23 Сонет 14 Тріолет 30 Сонет 17
Інші поети
Pavlo
@poeta
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3264
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3470