Ἀφροδίτη (Афродита)
Хонна
Всі називають тебе - любов. Я ж кажу, що ти вбивця. Для душі ти погибель і кров, Що затікає мені у серце.
2023-07-27 16:45:51
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Lexa T Kuro
Клас!)👍 Як богиня Афродіта була та ще... поганих слів казати не хочеться). Гадаю, Ви зрозуміли рух моєї думки). Особливо якщо згадати, що Венера це та ж Афродіта, і не просто так є термін "венеричні хвороби".) Мені сподобалась Ваша інтерпретація цієї богині "краси та кохання"). Дуже правдиво). І я вже говорила, що мені подобається Ваше незвичне бачення!)😉🍀💫☀️
Відповісти
2023-07-29 12:39:09
1
Хонна
@Lexa T Kuro 😅😅 так, розумію, про Афродитові походження млжна скласти сатиричну сагу..
Відповісти
2023-07-29 14:17:09
1
Lexa T Kuro
@Хонна 👍😁😁😁
Відповісти
2023-07-29 14:22:34
Подобається
Інші вірші поета
**** Посвящаю своєму коханню.. Не сумуй, Котику Чарівний світ Ніж - ψυχοκτόνος (Душевбивця)
Інші поети
Де Лайт
@fosfadok
Viksss
@viktoryyy
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1996
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12030