Ἀφροδίτη (Афродита)
Хонна
Всі називають тебе - любов. Я ж кажу, що ти вбивця. Для душі ти погибель і кров, Що затікає мені у серце.
2023-07-27 16:45:51
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Lexa T Kuro
Клас!)👍 Як богиня Афродіта була та ще... поганих слів казати не хочеться). Гадаю, Ви зрозуміли рух моєї думки). Особливо якщо згадати, що Венера це та ж Афродіта, і не просто так є термін "венеричні хвороби".) Мені сподобалась Ваша інтерпретація цієї богині "краси та кохання"). Дуже правдиво). І я вже говорила, що мені подобається Ваше незвичне бачення!)😉🍀💫☀️
Відповісти
2023-07-29 12:39:09
1
Хонна
@Lexa T Kuro 😅😅 так, розумію, про Афродитові походження млжна скласти сатиричну сагу..
Відповісти
2023-07-29 14:17:09
1
Lexa T Kuro
@Хонна 👍😁😁😁
Відповісти
2023-07-29 14:22:34
Подобається
Інші вірші поета
Захід Посвящаю своєму коханню.. Не сумуй, Котику Ζεύς Мохіто
Інші поети
Keyci
@Keyci0987
Керол
@Carol_Lane
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1640
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11552