Ἀρης καὶ οἱ υἱοί αὐτου (Арес та його сини)
Поле, трава вся прибита к землі. Небо багряне, сонце заходить. Раніше зелена трава теж червона від крови. А кров та на полі - Наслідок чергової війни. Над місцем поразки остання гарпія зникла. Всі воїни пали, орудія кинуті. Трупи лежать, їх очі виклювані - У воронів зараз пір іде. По мертвому полю йде воїн. Він одягнений у старую зброю - Лати на ньому, плащ червоний. Шолом закриває обличчя, Але його очі.. то просто глазниці. Його очі - то вогонь битви. Арес.. бог воїн, не знає жалю, Він не знає болю. Арес - отець Жаху і Страху. Вони трійкою ходять до бою. *Фобос і Деймос, що в перекладі страх і жах - два сини Ареса, бога війни.
2023-07-27 20:11:44
5
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сандра Мей
@Хонна натхнення вам та наснаги )
Відповісти
2023-07-27 20:18:03
1
Хонна
@Сандра Мей ахпх, дякую Вам🙃
Відповісти
2023-07-27 20:18:39
1
Хонна
якщо Аід один з нормальних богів, то Арес його повна протилежність..
Відповісти
2023-07-28 07:30:09
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5944
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3647