Ἀρης καὶ οἱ υἱοί αὐτου (Арес та його сини)
Поле, трава вся прибита к землі. Небо багряне, сонце заходить. Раніше зелена трава теж червона від крови. А кров та на полі - Наслідок чергової війни. Над місцем поразки остання гарпія зникла. Всі воїни пали, орудія кинуті. Трупи лежать, їх очі виклювані - У воронів зараз пір іде. По мертвому полю йде воїн. Він одягнений у старую зброю - Лати на ньому, плащ червоний. Шолом закриває обличчя, Але його очі.. то просто глазниці. Його очі - то вогонь битви. Арес.. бог воїн, не знає жалю, Він не знає болю. Арес - отець Жаху і Страху. Вони трійкою ходять до бою. *Фобос і Деймос, що в перекладі страх і жах - два сини Ареса, бога війни.
2023-07-27 20:11:44
5
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сандра Мей
@Хонна натхнення вам та наснаги )
Відповісти
2023-07-27 20:18:03
1
Хонна
@Сандра Мей ахпх, дякую Вам🙃
Відповісти
2023-07-27 20:18:39
1
Хонна
якщо Аід один з нормальних богів, то Арес його повна протилежність..
Відповісти
2023-07-28 07:30:09
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2401
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2562