Один з безкінечності

Хонна

Музика б'є мені в уха Вона біль мого серця все глушить Вона закриває мене від світу всього. Я не чую його, тож не існує його. Лице моє сховано під чорною маскою. Не треба, щоб люди всі бачили Що коїться з тим, хто під нею. Музика загоює мої рані душевні. Хоча від кого ховаюсь весь час я? Всім начхати на мене. Кожен зайнят чимось своїм. Кожен думає тільки про себе І я тільки один. з багатьох, з безкінечності.

2023-08-14 14:28:55

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Lexa T Kuro

Всі ми малюнки одного полотна. І кожен пазлик на своєму місці. У Всесвіту на має помилок, в нього на всіх свої плани. І ось тепер уяви, що можно бути не самотнім в своїй самотності, бо поряд такі ж самотні в своїй самотності люди. Тобто полотно складається з пазликів - самотніх людей, але все це багатобарвний малюнок) І всі саме цим і поєднані. Складно?) Але як цікаво, правда?) А як бути далі кожен вирішує сам - чи слухати музику на самоті, чи поділитися цією музикою з кимось😉 Але це вже інша історія😉🤗☀️ Бачиш, я знов своє побачила))) Класний вірш! Знов думати заставив)👍👏🔥☀️

Відповісти

2023-08-16 07:04:35

1

Хонна

@Lexa T Kuro люблю змушувати людей думати;) самотні в своєї самотності по факту не самотні. Цікава фраза, я запишу її кудись собі)

Відповісти

2023-08-16 07:06:09

1

Lexa T Kuro

@Хонна І я люблю думаючих людей😉 І тих, хто не застрягає в собі, а мандрує цікавим шляхом розвитку). Бо завжди є чому навчатися в цьому цікавому та дивному світі 😉☀️

Відповісти

2023-08-16 07:16:38

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

6411

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

3316