Facilius (Легше)
Нам легше вмерти, аніж в світі жити, Щоб кожен день боротись за своє. І легше вбити, ніж життя лишити Людині, що його «не так» кує. Нам легше бути вік весь свій одним, Не відчувать ні радості, ні болю. Аніж відкритись людям, рідним та близьким, Тому що потім нам не стать до бою. І легше завжди грати сильну духом, Хоч часто можем плакати в подушку - На чужий біль ніхто не поведе і вухом, Тоді ж навіщо всім їм бачить мою душу? Одна біда: не завжди те, що легше, Є правильним на полотні життя. Ну, а тому, утверджуюсь я крепше У складності земного нас буття.
2018-11-22 20:47:58
10
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Есмеральда Еверфрі
@ Божевільний дякую за розуміння) ти грамотно написав те, що я не могла ніяк сформулювати)))
Відповісти
2018-11-27 19:21:44
Подобається
Божевільний
@Есмеральда Еверфрі будь ласка) прошу тебе дуже пиши як тобі зручно, як ти хочеш, зазвичай такі люди вищого досягають ніж ті, що роблять все за "рецептом") Бажаю тобі удачі
Відповісти
2018-11-27 19:25:38
1
Есмеральда Еверфрі
@ Божевільний дякую)) так і буду продовжувати - хоча б тому, що мені це подобається))) тобі теж успіху в творчості і самовираженні)
Відповісти
2018-11-27 19:27:54
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4233
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3116