Facilius (Легше)
Нам легше вмерти, аніж в світі жити, Щоб кожен день боротись за своє. І легше вбити, ніж життя лишити Людині, що його «не так» кує. Нам легше бути вік весь свій одним, Не відчувать ні радості, ні болю. Аніж відкритись людям, рідним та близьким, Тому що потім нам не стать до бою. І легше завжди грати сильну духом, Хоч часто можем плакати в подушку - На чужий біль ніхто не поведе і вухом, Тоді ж навіщо всім їм бачить мою душу? Одна біда: не завжди те, що легше, Є правильним на полотні життя. Ну, а тому, утверджуюсь я крепше У складності земного нас буття.
2018-11-22 20:47:58
10
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Есмеральда Еверфрі
@ Божевільний дякую за розуміння) ти грамотно написав те, що я не могла ніяк сформулювати)))
Відповісти
2018-11-27 19:21:44
Подобається
Божевільний
@Есмеральда Еверфрі будь ласка) прошу тебе дуже пиши як тобі зручно, як ти хочеш, зазвичай такі люди вищого досягають ніж ті, що роблять все за "рецептом") Бажаю тобі удачі
Відповісти
2018-11-27 19:25:38
1
Есмеральда Еверфрі
@ Божевільний дякую)) так і буду продовжувати - хоча б тому, що мені це подобається))) тобі теж успіху в творчості і самовираженні)
Відповісти
2018-11-27 19:27:54
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1415
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1716