Facilius (Легше)

Есмеральда Еверфрі

Нам легше вмерти, аніж в світі жити, Щоб кожен день боротись за своє. І легше вбити, ніж життя лишити Людині, що його «не так» кує. Нам легше бути вік весь свій одним, Не відчувать ні радості, ні болю. Аніж відкритись людям, рідним та близьким, Тому що потім нам не стать до бою. І легше завжди грати сильну духом, Хоч часто можем плакати в подушку - На чужий біль ніхто не поведе і вухом, Тоді ж навіщо всім їм бачить мою душу? Одна біда: не завжди те, що легше, Є правильним на полотні життя. Ну, а тому, утверджуюсь я крепше У складності земного нас буття.

2018-11-22 20:47:58

10

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Есмеральда Еверфрі

@ Божевільний дякую за розуміння) ти грамотно написав те, що я не могла ніяк сформулювати)))

Відповісти

2018-11-27 19:21:44

Подобається

Божевільний

@Есмеральда Еверфрі будь ласка) прошу тебе дуже пиши як тобі зручно, як ти хочеш, зазвичай такі люди вищого досягають ніж ті, що роблять все за "рецептом") Бажаю тобі удачі

Відповісти

2018-11-27 19:25:38

1

Есмеральда Еверфрі

@ Божевільний дякую)) так і буду продовжувати - хоча б тому, що мені це подобається))) тобі теж успіху в творчості і самовираженні)

Відповісти

2018-11-27 19:27:54

1

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2191

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1502