Fearless

Есмеральда Еверфрі

Перший крок, і наш танець почато. Блок, Новий випад, ледь видимі рухи рук. Жоден з нас ще не схибив, не став, не змок, Не зірвався ні в тебе, ні в мене згук, Не зронили на землю черлених сліз, Що пробуджує доторк мечів і тіл. Наші леза танцюють стрімкіше, крізь Шуми вітру лунає їх клекіт-спів. Ані слова, лиш голос бездушних криць Промовляє відверто за ґречних нас. Кілька клаптів сукна полетіли ниць - Вся ціна за майстерність і ратний транс. Губи тягнуться в дикій усмíшці, ритм Свисту сталі з'єднався із кров'ю хмар. Ми пройшли вже десятки подібних битв, Але досі п'янить клинків пісні дар. 20.05.2022 Fearless - з англ. "безстрашний*. Дуже влучною вийшла назва мелодії, під яку я писала цей вірш: Listen to Fearless - Epic Orchestral Track by Zhao Shen (StormSound) on #SoundCloud https://soundcloud.app.goo.gl/aTTWa

2022-10-01 07:25:47

17

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Last_samurai

я людина проста: бачу самураїв на обгортці, ставлю вподобайку🌚

Відповісти

2022-10-01 09:10:49

1

Есмеральда Еверфрі

@Last_samurai хахах, вони там спеціально для тебе😉

Відповісти

2022-10-01 09:23:37

2

Лео Лея

Вірш чудовий. І глибокий. Не тільки за змістом, а ще й за проникненням гострої катани слова в душу і серце.

Відповісти

2022-10-02 05:53:13

1

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4230

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11527