СЛІДИ
МОРГАН РЕЙ
Розвіяти колишній туман, Серед безлічі відображень. Де любов неначе дурман, Серед пристрасті вражень. Де мій божевільний шлях, Надломлений, відкинутий людьми. Там де немає жодного спасіння, Там де шукаю я твої сліди. Прорватися крізь твої стіни, Аби лишень тебе знайти. Перепливти моря зі слів, Дістатись до твоєї висоти. І підкорити всі твої вершини, Відчути дотик на свої вустах. Немає жодної вакцини, Що вилікує втрати страх.
2022-11-12 12:42:22
20
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
МОРГАН РЕЙ
@Деміра Рейн , дякую!))
Відповісти
2022-11-12 20:15:15
1
МОРГАН РЕЙ
@Генрі крадієць сенсу , дякую!)))
Відповісти
2022-11-12 20:15:22
1
Н Ф
Дуже красиво...
Відповісти
2023-04-25 05:54:07
Подобається
Інші вірші поета
В ГОНИТВІ ЗА ЩАСТЯМ Forgiveness БІЖУ Якби не було б тебе
Інші поети
aadee2
@aadee2
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1592
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1771