СНІГ
МОРГАН РЕЙ
Ти спомин, Ти останній подих Ти темрява і світло водночас. Фіалки запах, Чи бузку й кориці? Вдихну тебе я про запас. Ти вічність, Ти хребці всі й вени, Ти сердце, Мозок мій - душа. Ти всі високі, недосяжні скелі, Дорога, що додому привела. Ти білий сніг, ти сніг, забава, Ти вся абсурдність снів моїх, Ти скальпель, ти моя отрава, В саду зимовім, білім, Ти мій сніг.
2023-07-25 12:21:42
16
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
МОРГАН РЕЙ
@Н Ф , щиро дякую . Проте, я вже давно не юнак)))😏
Відповісти
2023-07-26 12:12:31
1
МОРГАН РЕЙ
@Яна Янко , дякую!
Відповісти
2023-07-26 12:12:37
1
Н Ф
@МОРГАН РЕЙ Юний душею)
Відповісти
2023-07-26 13:36:13
Подобається
Інші вірші поета
НАДІЯ ЖИВЕ Я тобі намалюю ЛЮБИТИ НЕ ВМІВ 2BL PARADISE
Інші поети
Khadeejah_Mansur_
@Khadeejah_Mansur_
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1537
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609