الصيف (3)
نَفس رائحة السَجائر، نَفس الرداء الأسود ربما قَد ازداد عمرًا و انا ازدت قَسوة او زَاد الطريق بيننا ثلاثة و عِشرون ألف ميلاً بالرغم من اننا نَتنفس الهواء ذاته الآن، أظن الكون أختل لثانية فلم يأتِ الربيع تلكَ المرة إنما سَيرت الرياح سفينة ضَالة نحو منارتها اخيرًا. ظَننت أن الأرض سَتُنبِت ما قَد يَبس و السماء سَتسقِط شُهبها حتي أقُص الأمنيات، تخيلتُ الزهور سَتزداد عطرًا و قد تَعود العصافير لتسكن عُشها السابق أعلي شَجر النَبق بحديقة منزلي، علي الأقل ألن تَنتهي الحرب و يَعم السلام؟ لا أعلم كيف الذي صَنعته من الألوان أراه الآن مُصَنع من العدم و تلكَ الأعين التي فَاضت سابقًا جَفت الآن كمَصب النهر، لا أعلم إن كانت الأرض تَسخر مني أم السَماء تعبث مَعي أو ربما كلاهما، أعلم فقط اننا لسنا ما كنا عَلية سابقًا. انظر له للمرة الاخيرة و قد نَفذ الوقت مِنا و انقضت آثار تلكَ الحُمي تمامًا و ما ظَننت انه ذَهب أصابه الصَدأ، لقد انتهي هَذا البؤس و بدأنا ببوسٍ جديد، مَرحي!
2020-07-23 19:32:19
19
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ديتولة.
أنتِ عظيمة فعلًا، بحبك. 🥺💖
Відповісти
2020-07-23 19:35:41
1
چِينَا
ايه الجمال ده بس 🥺⁦♥️⁩
Відповісти
2020-07-23 19:38:31
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13052
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3346