Зернятко світла
Олеся Шевчук
Не світи мені, кажу, сонце, не світи, кажу, не світи, Я відчула в собі трепіт метеликів, припливів і відпливів, і кажу тобі - просто лети. Вкороти в мені море солоне, а холоднокровність свою вертаю, Лови акустику смутку мого і дивись, як плавають кити по небокраю. Тепло достигає в мені і кожного дня падає гронами, Бо нікому його позбирати, розпізнати і скоро буде скльоване воронами. І лише Богу видно, мабуть, як пнеться зі шкіри віра, Або кулачком згорнеться і цвіте, і цвіте, і скоро заповнить собою прірву. Поміж ребер в мені сонце глибоко є ще, І не кожному в світі дано побачити це. Не кожному.
2021-01-01 19:34:43
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Олеся Шевчук
Дуже Вам дякую)
Відповісти
2021-01-02 20:52:10
Подобається
Інші вірші поета
Вітряне Внутрішнє She Файли пам'яті
Інші поети
Sallma890
@Sallma890
Oluwatosin Thomas
@Fearless_Lines
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
7747
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11840