Зернятко світла
Не світи мені, кажу, сонце, не світи, кажу, не світи, Я відчула в собі трепіт метеликів, припливів і відпливів, і кажу тобі - просто лети. Вкороти в мені море солоне, а холоднокровність свою вертаю, Лови акустику смутку мого і дивись, як плавають кити по небокраю. Тепло достигає в мені і кожного дня падає гронами, Бо нікому його позбирати, розпізнати і скоро буде скльоване воронами. І лише Богу видно, мабуть, як пнеться зі шкіри віра, Або кулачком згорнеться і цвіте, і цвіте, і скоро заповнить собою прірву. Поміж ребер в мені сонце глибоко є ще, І не кожному в світі дано побачити це. Не кожному.
2021-01-01 19:34:43
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Олеся Шевчук
Дуже Вам дякую)
Відповісти
2021-01-02 20:52:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1375
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4501