Tragic Comedy
Palak Verma
Save me from thinking about the tragedy I live in, Out there in the crowd, the audience shouts; they want to see me, Back stage, here I'm, fighting all the things that I had to go through, No friends, no fun; just bodyguards surround me, My reputation I don't care about, But I'd made an image, and I have to maintain it; All day, all this drama, makes me sick, someone save me, I've become an actor, living a tragic comedy. No matter what my life is, they need smile for the cameras, Deep down I've been crying, someone stop the lights and the drama!
2018-09-03 08:56:19
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Palak Verma
@Madison Tyler thanks... ❤
Відповісти
2018-09-03 10:26:39
1
Palak Verma
that's definitly the right thing to me. I hope you didn't think I went through that, I ain't that famous. Lol. Thanks still, your comment will always remain here, for anyone in need of self motivation. Thanks.
Відповісти
2018-09-03 14:45:03
Подобається
Palak Verma
yes that's right. Poets write from their heart and put their feelings into their poems. They also experience the feelings of other people around them and not everything we write is a story of our own personal life. But some of it can be. Like some of my poems can be entirely related to events in my life. And some feelings and emotional poems are the experiences happening around me, that I feel.
Відповісти
2018-09-03 15:07:15
Подобається
Інші вірші поета
The Act of Love Galaxy Free Like A Bird Flames of Fire
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4183
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4305