Tragic Comedy
Palak Verma
Save me from thinking about the tragedy I live in, Out there in the crowd, the audience shouts; they want to see me, Back stage, here I'm, fighting all the things that I had to go through, No friends, no fun; just bodyguards surround me, My reputation I don't care about, But I'd made an image, and I have to maintain it; All day, all this drama, makes me sick, someone save me, I've become an actor, living a tragic comedy. No matter what my life is, they need smile for the cameras, Deep down I've been crying, someone stop the lights and the drama!
2018-09-03 08:56:19
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Palak Verma
@Madison Tyler thanks... ❤
Відповісти
2018-09-03 10:26:39
1
Palak Verma
that's definitly the right thing to me. I hope you didn't think I went through that, I ain't that famous. Lol. Thanks still, your comment will always remain here, for anyone in need of self motivation. Thanks.
Відповісти
2018-09-03 14:45:03
Подобається
Palak Verma
yes that's right. Poets write from their heart and put their feelings into their poems. They also experience the feelings of other people around them and not everything we write is a story of our own personal life. But some of it can be. Like some of my poems can be entirely related to events in my life. And some feelings and emotional poems are the experiences happening around me, that I feel.
Відповісти
2018-09-03 15:07:15
Подобається
Інші вірші поета
All That You Are Perfect Imperfections From The Ceiling Fan Not Yours
Інші поети
TEJA
@TEJA
lorestla
@lorestla
yoona
@yoona_yeol
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2330
Шукати святе в почуттях
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4392