Tragic Comedy

Palak Verma

Save me from thinking about the tragedy I live in, Out there in the crowd, the audience shouts; they want to see me, Back stage, here I'm, fighting all the things that I had to go through, No friends, no fun; just bodyguards surround me, My reputation I don't care about, But I'd made an image, and I have to maintain it; All day, all this drama, makes me sick, someone save me, I've become an actor, living a tragic comedy. No matter what my life is, they need smile for the cameras, Deep down I've been crying, someone stop the lights and the drama!

2018-09-03 08:56:19

6

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Palak Verma

@Madison Tyler thanks... ❤

Відповісти

2018-09-03 10:26:39

1

Palak Verma

that's definitly the right thing to me. I hope you didn't think I went through that, I ain't that famous. Lol. Thanks still, your comment will always remain here, for anyone in need of self motivation. Thanks.

Відповісти

2018-09-03 14:45:03

Подобається

Palak Verma

yes that's right. Poets write from their heart and put their feelings into their poems. They also experience the feelings of other people around them and not everything we write is a story of our own personal life. But some of it can be. Like some of my poems can be entirely related to events in my life. And some feelings and emotional poems are the experiences happening around me, that I feel.

Відповісти

2018-09-03 15:07:15

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1616

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353