Chaînes de rêve
Je vis dans un rêve, la réalité molle, Toutes ces images difformes m'obsèdent, Leurs courbes hésitantes m'ensorcellent, Contre leurs couleurs, mon esprit est sans aide. * Cette double vie, de mes désirs a bâti, Un monde, des faits, ma propre réalité. Mes rêves, je ne veux m'en défaire à aucun prix. Prisonnière, je ne veux être délivrée. * De plus en plus, je m'endors, mes yeux se ferment, Dans les bras de Morphée, entière je me jette, Dans ses bras si apaisants, je ne ressens rien, Les larmes, le deuil, ici n'ont plus leur place. * Je vis ma vie les deux yeux fermés, chaque nuit Un nouvel univers m'ouvre ses portes dorées, Alors j'y cours, je m'y absorbe, j'y fuis, Et dans ces mondes volés, ces cages dorées, * Mon esprit aveuglement S'emprisonne De chaînes de rêve, Si légères à porter. Mémé
2020-10-13 21:12:31
31
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Mémé Paradoxx
@Luna Gerta Alors ça pourrait marcher, mais c'est un rejet, le COD se trouve au vers suivant. Même si ça change un peu la signification, mettre "que" pourrait fpnctionner également... 😁 Merci, c'est un monde dont les mystères restent indéchiffrables, ce qui me fascine 🤩
Відповісти
2020-11-16 20:31:05
1
Luna Gerta
@ Mémé Paradoxx Oki, alors je me tais !!! 😁 Ça me rappelle un poème que j'avais écris, je vais essayer de le retrouver :3
Відповісти
2020-11-16 20:32:36
1
Mémé Paradoxx
@Luna Gerta ah oui ? Je veux bien le lire... 😁
Відповісти
2020-11-16 20:33:28
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1537
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609