Chaînes de rêve
Je vis dans un rêve, la réalité molle, Toutes ces images difformes m'obsèdent, Leurs courbes hésitantes m'ensorcellent, Contre leurs couleurs, mon esprit est sans aide. * Cette double vie, de mes désirs a bâti, Un monde, des faits, ma propre réalité. Mes rêves, je ne veux m'en défaire à aucun prix. Prisonnière, je ne veux être délivrée. * De plus en plus, je m'endors, mes yeux se ferment, Dans les bras de Morphée, entière je me jette, Dans ses bras si apaisants, je ne ressens rien, Les larmes, le deuil, ici n'ont plus leur place. * Je vis ma vie les deux yeux fermés, chaque nuit Un nouvel univers m'ouvre ses portes dorées, Alors j'y cours, je m'y absorbe, j'y fuis, Et dans ces mondes volés, ces cages dorées, * Mon esprit aveuglement S'emprisonne De chaînes de rêve, Si légères à porter. Mémé
2020-10-13 21:12:31
31
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Mémé Paradoxx
@Luna Gerta Alors ça pourrait marcher, mais c'est un rejet, le COD se trouve au vers suivant. Même si ça change un peu la signification, mettre "que" pourrait fpnctionner également... 😁 Merci, c'est un monde dont les mystères restent indéchiffrables, ce qui me fascine 🤩
Відповісти
2020-11-16 20:31:05
1
Luna Gerta
@ Mémé Paradoxx Oki, alors je me tais !!! 😁 Ça me rappelle un poème que j'avais écris, je vais essayer de le retrouver :3
Відповісти
2020-11-16 20:32:36
1
Mémé Paradoxx
@Luna Gerta ah oui ? Je veux bien le lire... 😁
Відповісти
2020-11-16 20:33:28
1
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2568
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12739