Inlassablement
Mémé Paradoxx
Il pleut dans mon coeur comme il pleut dans la nuit Mélodie des gouttes monotones De l'Univers. Les étoiles noires sombrent dans les flaques Que laisse mon mal Je suis folle, stone, le monde est brouillé, J'espère en vain oublier. Je m'abandonne au ciel, à la lueur Carmin du levant. Boule de feu, de sang, aussi brûlante Que mon âme. Mémé
2021-01-21 15:06:32
17
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
ᵇᵃʳⁱᵃ
Super beau 💜
Відповісти
2021-02-13 17:00:14
1
Mémé Paradoxx
@ ᵇᵃʳⁱᵃ merci beaucoup 😊
Відповісти
2021-02-13 17:24:12
Подобається
Pavla Golstein
J'ai la sensation de me retrouver das ce poème
Відповісти
2021-04-19 09:02:16
1
Інші вірші поета
Souvenirs étoilés Sage Chêne Un trou dans mon cœur Elle
Інші поети
Тесса
@caxxap16
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1995
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2637