Они в сотый раз «навсегда расстаются»
Они в сотый раз «навсегда расстаются». Рассыпаны звёзды, как крошки от хлеба. Луна, как большое щербатое блюдце, Блестит на темнеющей скатерти неба. Сверчки затянули скрипучие песни - Как будто храпит старый дремлющий город. И лишь эти двое застыли на месте, Где воздух прохладный в туман перемолот. Разлука над ними как демон нависла. Он имя любимой огнём в душе выжег. В одном поцелуе для них больше смысла, Чем в умных словах всех написанных книжек. Они в сотый раз «навсегда расстаются». Он смотрит в глаза ей. Целует запястье. Рассвет разбивает щербатое блюдце Луны. Они думают: «Это на счастье».
2023-02-03 06:42:53
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9046
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4687