Остання осінь
Rin Ottobre
Остання наша осінь разом. Останні дні, останні почуття. Не згадую про тебе... Інколи лиш... Часом... Немає більше цьому вороття! І листопад вже смуток закликає, Туман і холод зазирають скрізь. Останнє листя тихо опадає, Дерева мокрі від осінніх сліз. А лютий вітер у душі панує, Бо бач, у нього зовсім справ нема. І спогади про тебе він руйнує. Все решту заморозила зима. Остання осінь? Ні, ще не остання. Багато осеней в майбутньому у нас. Остання осінь нашого кохання... Неначе кораблям, розходитися час.
2020-01-29 14:52:47
5
0
Інші вірші поета
Шабаш Нічого свого вже нема... Осінній день Запанує на вулицях спека...
Інші поети
Lucy
@kayla_deyvis
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1804
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1115