Танець
Бал в розпалі. А музика - це чари, Які свободу кожному дають. Невимушено так танцюють пари, А я самотньо в темряві стою. Ти - незнайомець. Я тебе не знаю. Та впевнено ідеш до мене ти. Галантно мені руку простягаєш. Так хочеться тобі відмовити. Ця посмішка легка, лукавий погляд... Сама не знаю, що в цю мить роблю. Усе-таки слабка у мене воля, Бо руку я простягую свою. Кусаю губи. Важко вже мовчати. Сором'язливо я прошепочу: "Пробачте, та не вмію танцювати". Смієшся ти: "Не страшно, я навчу". Переплітаєш пальці, обіймаєш. Одразу ж загубились у юрбі. "Це просто танець", - думка пролітає, Проте належу зараз я тобі. Дивлюсь кудись, лише не в твої очі, Бо зачаруєш знову ти мене. Не хочу піддаватися. Не хочу. Це ж несерйозно. Завтра все мине. Сплетіння тіл. Умілі легкі рухи. У танці ми злетіли до небес, І як же можна музику не слухать, Коли у ній вмістився світ увесь? Мелодію так легко відчувати... Останній рух. Останній крок. Кінець. Не квапишся мене ти відпускати. Здивуюсь на секунду я. Але Цю посмішку легку я знову бачу. В душі холодній танутиме лід. Цілунок подаруєш ти гарячий, Залишиш у моєму серці слід.
2020-04-24 20:06:32
10
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Asteriya
Дуже чарівно! А атмосфера вся довкола яка! Здається, наче я сама на тому балу побувала 😳💖😍
Відповісти
2020-04-25 08:15:57
1
Вікторія Прохоренко
Дуже крута атмосфера)
Відповісти
2020-04-27 09:03:39
Подобається
Влад Котов
Заворожує 😍
Відповісти
2020-05-11 16:53:55
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8362
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1467