Зима багато зна про мене...
Зима багато зна про мене.
Ховає сніг забутий шлях,
Який веде кудись в дитинство,
Де все здавалося простим,
Життя - прекрасним. І, напевно,
Десь на засніжених стежках
Завжди чекатиму на диво,
Що з Новим роком прийде в дім.
Передчуття чогось тремтливе
Пробудить спогади, що вмить
Перенесуть в зимовий вечір,
Де я з сім'єю за столом
Така мала, така щаслива.
І сніг за вікнами блищить.
Пісні лунають. Час вже пізній.
В душі - лиш радість і тепло.
В душі - лиш спокій, щира віра,
Що буде добре все у нас.
І, прикрашаючи ялинку,
Я хочу вірити й тепер,
Що не погасла досі зірка.
Що сніг приносить повсякчас
З мого дитинства хоч сніжинку,
Яка у небі промайне.
2020-12-16 22:25:52
9
0