Страшний сон приснився Семену, він його не пам'ятав, але фрагменти йому добре в'їлись в пам'ять ніби він стоїть у глибокому колодязі, а з верху на нього дивиться чорний ворон, він крокував по колу горловини колодязя голосно каркаючи. Вода в колодязі почала наповнюватись з усіх щілин лилось, а ворон все каркав пилихав і тріпав своїми крилами. Вода стрімко наповнювалась, уже по пояс в холодній воді, а ворон все активніше й активніше шарудів з верху. Семен чіплявся за слизький камінь в стінах щоразу зісковзував. Раптом з верху щось вдарило і ворон затих, він повільно нахилився заморочено наче хтось його оглушив і стрімко в падінні плюхнувся в низ, вода підійшла до рівня шиї, з верху показалась велетенська голова Нати, вона посміхалась і голосно дихала, облизнула зуби і промовила в середину тупим відлунням “Ра-Ра-Ра”, накриваючи колодязь чимось з верху, бетонною кришкою. І усе, суцільна темрява. Семен зірвався з ліжка під дзвінок свого телефону, не одразу усвідомлюючи що це сон і він у безпеці.

-Ало, - підхопив телефон промовив спантеличено Семен.

-Мені щойно подзвонили і я одразу тобі телефоную, - це був Тадей,- я мчу зараз у відділок, стару взяли, з потяга зняли, усіх деталей не знаю, тому давай ти теж поспіши,- від такої новини у Семена забилось серце від хвилювання, він підскочив з ліжка і кинувся одягатись хутко.

Уже за двадцять хвилин він був у відділку, зустрівши там Тадея перше питання в нього було.

-Де вона?.

-В кімнаті для допитів, - чоловіки збігли по сходах кваплячись до затриманої. Момент істини, перед дверима їх спинив охоронець.

-Без слідчого туди не можна, ви патрульні до допиту підозрюваної відношення не маєте,- сказав як відрізав охоронець.

-Усе гаразд, вони зі мною,- почувся голос слідчого Віктора Сергійовича за спинами патрульних. - Тільки одне прохання хлопці, я розумію що історія ця для вас особиста, але я ризикую своєю головою допускаючи вас до допиту підозрюваної, тому домовимось одразу, питання задаю лише я, зрозуміло?. -Чоловіки нехотячи покивали головами. Віктор Сергійович був статної зовнішності, сірий піджак з краваткою, і до блиску натерті черевики, спортивної тіло будови не дивлячись на солідний вік, злегка виступаюча сивина не старить його, а навпаки йому личило. В кімнату він зайшов першим, слідом за ним Тадей і Семен. Приміщення було не великим і компактним, лише один стіл по центру, кімната добре освітлена, пофарбована в холодних тонах синього відтінку, нічого зайвого. Віктор Сергіювич кинув теку з бланками на стіл, поправляючи сорочку він сів навпроти жінки, вона була пристебнута в наручниках до сталевого кільця, який виступав на кришці столу.

-Доброго дня, - привітався сухо він з нею, поправляв свою краватку слідчий, - мене звуть Віктор Сергійович, а це мої колеги,- вказав він собі за спину де розташувались двоє полісменів. -Як вас звуть?.

-Серофима я,- втомлено відповіла жінка брязнув браслетами.

-Серофима, а чому ви від нас втікали?, - Віктор Сергійович старався не спускати з неї очей, це така оперативна навичка яка психологічно давить на підозрюваного, змушуючи його хвилюватись і чимось себе видавати.

-Я не від вас втікала, - Серофима повісила голову склавши лікті на столі.

-Дуже цікаво, а від кого?, - фальшиво видав здивування Сергійович.

-Від минулого, - жінка задерла голову уже глянула на оперативника, її очі були наповнені втомою.

-Можете пояснити?,- попросив він її, - бачте за вами тягнеться дивний шлейф з нещасних випадків і трагедій, після вашого візиту до церкви “Діви Марії” з отцем Ігнатом стався прикрий випадок, його серце не витримало чогось, чого?, я б хотів дізнатись у вас. Серафима де Ната?, - поставив питання одразу в лоб Серофимі.

-Мені, мабуть потрібно почати свою розповідь із самого початку, так ви краще усе зрозумієте, - запропонувала жінка перебираючи свої пальці на руках які були скуті стальними браслетами в зап'ясті.

-Дуже добре, ми готові вас вислухати, але не дуже довго, часу у нас обмаль, - Віктор Сергійович старався бути строгим і не збирався підлаштовуватись під її умови.

-Якщо серед вас є дуже вразливі, то краще покиньте це приміщення, і я не жартую, - жінка суворо застерегла усіх присутніх серйозним голосом.

-Ми сурові хлопці, і в нашій роботі буде багато чого по страшніше, тому не зволікайте, прошу вас, - Сергійович не дозволяв їй заволодіти діалоговою перевагою з самого початку, постійно вказуючи та нагадуючи де її місце.

- Ну гаразд, - жінка сильно напружилась і ланцюг з кайданками натягнувся від стиснутих в кулак долонями. -З дитинства я зростала зі своєю сестрою Ніною, ми були постійно разом, вона старша за мене на два роки, у нас було усе як у всіх, мама домохазяйка, тато інженер. Ми ніколи ні в чому не потребували, жили в достатку як на цей час, я ще в школі навчалась, а Ніна уже поступила на педагогічний факультет. Дітей вона дуже любила, тому хотіла стати вчителем. - Серофима стиснула очі та губи ніби її сильно щось кольнуло в середині. Це були болючі спогади,- доля подекуди буває жорстока до нас чи не так панове, їй поставили діагноз безпліддя, для дівчини яка прагнула і любила дітей це був удар. Я ще ніколи не бачила такою спустошеною свою сестру. Вона вечорами ридала у свою подушку, і я їй нічим не могла допомогти, мене це теж заїдало від безпорадності. Вона не могла з цим змиритись, тому уклала угоду з самим дияволом.

-Як це розуміти?,- перебив її Сергійович. Тадей з Семеном теж насторожились сильно.

-У нашому містечку Белиничі з'явилася група гастролерів, які проповідували якийсь із релігійних напрямків, це колись було модно, але для мене це була звичайна секта. Ніні тоді була потрібна підтримка. І якось на їхньому підпільному проповідувані в одному з домів культури, вони прийняли її до себе, вона швидко влилась в їхній осередок і стала з ними подорожувати. Не знаю чи саме це якимось чином вплинуло на неї, але після кількох обрядів які вони провели над нею, сталось диво, вона завагітніла.

-Дуже цікаво, у неї був молодий чоловік, чи ми щось пропустили, - Сергійович здивовано оглянувся на Тадея і Семена, які теж уважно слухали її.

-Під час цих обрядів, як розповідала сама Ніна, вона впадала в якийсь підсвідомий транс, як я думаю що їй підмішували щось і хтось цим просто скористався. Але дізнавшись про свою вагітність її це уже не хвилювало, сам факт такого дива її просто п'янив. Вона була на сьомому небі від щастя, жоден лікар не міг пояснити як таке можливо, медицина була просто приголомшена, але все зійшлось на банальному везінні. Я була теж за сестру дуже рада, хоч мене постійно мучила якась тривога, ці “діти сонця” зникли так само швидко як і появились, але Ніна уже в них не потребувала. Вона знову ожила і жила, я з нею скрізь їздила як підтримка втому числі на УЗД, усе їй помагала, на здачу аналізів я з нею теж їздила, ну моя підтримка була скрізь, - Серофима повернулась в сторону, вона ледь стримала сльози. - Десь на восьмому місяці їй поставили страшний діагноз її плода, знову удар долі, я не знаю як вона з цим справилась, вона була сильніша за мене, і навіть такі випробування були для неї під силу, та й вагітність було уже за пізно обривати. Я була завжди з нею поряд, коли вона народжувала теж була присутня, роди були дуже важкими, але і тут вона справилась, це була дівчинка і вона назвала її Натою. Якби не її зовнішність вона мала бути як саме звичайне дитя, ми ще тоді не знали що це наше прокляття, яке нам прислали з самого пекла, перші дзвіночки відбулись коли Наті виповнилось два роки, - Серофима витримала паузу й уже суворо глянула на чоловіків, - вона поводилась наче звірина хижа.

-Що дитина у два роки могла сильно напакостити?, - розтягнув свою посмішку Сергійович.

-А як вам таке пане Вікторе, одного разу ми на літній відпочинок приїхали до батьків за місто, порались у городі усі за домом, як раптом почули сильний вереск свійської птиці у курнику, Ніна першою зірвалась з місця, там на подвір'ї гойдалась на гойдалці Ната, Ніна її там залишила одну поки помагала нам обробляти землю, коли ми усі збіглись на цей шум, від побаченого у мами підкосились ноги, Ната якимось чином злізла з гойдалки обірвавши мотузок від гілки груші та заповзла в курник, вона проповзла через пів подвір'я уявляєте, це виглядало на масове побоїще, пір'я кружляло скрізь у повітрі, вона ловила птицю притискала їх до долу і відкушувала їм голови, голосно хрустів зубами вона пережовувала ці макітри ніби смакуючи делікатесами. - Посмішка у Віктора Сергійовича злетіла не залишивши й сліду насмішки. -Ніна кинулась усе нам пояснювати, що ніби у дитини зуби ріжуться і взагалі вона ще не усвідомлює що робить, я ще тоді відчула біду з якою нам доведеться зіштовхнутись. Після цього випадку Ніна почала її переховувати, гуляла з нею лише у безлюдних місцях, через її вади вона не відала її навіть у спецшколу, навчалась лише в дома. Мені її було щиро шкода, я звичайно чим могла, тим і допомагала, у мене лише був страх коли я залишалась з нею на одинці, вона мене завжди лякала, не знаю, мабуть через її непередбачуваність, відчуття схоже на прирученого тигра, ніколи не знаєш що він може з тобою зробити коли зголодніє, - Серофима задумалась зробивши паузу у своїй розповіді,- я сказала тигр, ні їй краще підійде образ гієни, вона вміє вичікувати та коли саме ти втрачаєш пильність чи ослаб, вона могла накинутись на тебе, вона поважала лише силу, їй постійно потрібно було потрібно демонструвати силу, лише силу вона боялась, усе решта що менше за неї чи слабше вона кривдила.

-Тут я вас мушу перебити, вибачте ви сказали що ви її боїтесь, що саме в неї було таке чим вона вас лякала?, і за менших ви щось казали, якщо можна докладніше,- перебив її Сергійович, постійно поправляв свою краватку.

-Одного разу Ніна попросила мене взяти Нату на прогулянку, це був мій перший досвід, їй уже на той час виповнилось вісім, ми сиділи в парку у безлюдній місцевості у двох, і вона мене тоді запитала, Серофимо, а чому мама мене соромиться?, зі мною що щось не так?, я їй кажу, вона тебе не соромиться, а просто оберігає від всіх. Хоч я їй уже тоді збрехала, насправді це всіх оберігали від неї, але як це можна було сказати дитині, хоч я її уже тоді не вважала за дитину, а.....

-Ким?, - поцікавився Сергійович, навіть трохи нахилився склавши руки та схрестив пальці.

-Монстром, в цей день, - продовжила Серофима, в парку я відволіклась, газету з цікавою статтею зачиталась, Ната неподалік збирала сухе листя, раптом я почула тонкий жіночий голос, біля вас вільно спитала мене молода мама з немовлям у колисці, хлопчик років півтора, вона його відстебнула і малий одразу побрів до Нати, мабуть яскраві листки які збирала Ната його зацікавили. Ната його з цікавістю розглядала, бо це до неї вперше щось живе так близько наблизилось, я трохи насторожилась, але все наче було гаразд, малий просто ходив за нею і повторяв збираючи сухе листя. Раптом ця мамаша виявила доречним висловити своє співчуття, щодо зовнішності та вад Нати, я вислухала її співчуття і непотрібне втішання, саме її розмова мене відволікла, якась хвилина і тиша за спиною моєю мене насторожила, шарудіння сухого листя я нечула більше, мені непотрібно було оглядатись я добре знала Нату, тому одразу підскочила з місця, а я її попереджала, що не варто малого підпускати до неї. Ната сиділа верхи на малому і душила його руками, під вереск молодої мами яка спохватилась за мною і мчалась за спиною обганяючи мене, малий уже покрився червоними плямами на обличчі, вона влетіла одним стрибком скинула її з малого, він виявився живим на щастя,- лише трохи відкашлявся і впав одразу в істерику діставши сильний переляк, мені довелось молоду маму відтягнути її від Нати, бо уже вона душила Нату. Жінка кинулась і на мене з кулаками, мені тоді теж добряче дісталось, і я її розумію. Нам з Натою довелося тікати, бо жінка уже здійняла галас, але нас наздоганяти вона не стала, бо від малого уже ні на крок не відходила, в слід ми чули лише відбірну лайку. Уже в перебуваючи в безпеці я спитала Нату чому вона це зробила, вона мені відповіла, що отримує якесь задоволення коли робить боляче комусь. Після цього я посварилась з Ніною, я сказала їй що більше не піду з нею на прогулянку. Я їй усе розповіла нащо вона мені сказала, що вона знає тому і не пускає її саму нікуди. Вона розплакалась і просила, щоб я не відверталась від неї, бо крім мене у неї більше нікого немає і просити про допомогу їй більше нікого. На сестру я злилась довго не могла, тому знаючи проблему ми старались обходити причину повністю ізолювати Нату від навколишнього світу.

-Тобто?, - знову поцікавився Сергійович.

-Ната практично не виходила на вулицю, лише пізніми вечорами Ніна брала її ненадовго у безлюдні місця. І усе наче знову налагодилось,- Серофима замовчала.

-Серофима що вас заставило покинути іншу країну?, - Сергійович наче усе розумів і що саме їй потрібно розповісти.

-Пройшло трохи часу, Ната уже дорослою зовсім стала, двадцять їй тоді уже виповнилось, цей день у мене кошмаром стоїть, - Серофима помітно захвилювалась, а її руки ніби місця собі не находила, вона переминала їх брязкаючи кайданками, вона уже відводила погляд і не могла спокійно дивитись у вічі трьом полісменам навпроти.

-Що таке жах молоді люди ви не знаєте, а я з ним багато років жила, це трапилось на вихідних коли нам наша спільна подруга довірила глядіти своє немовля, саме в цей день ми з Ніною розслабились і втратили пильність, -що було уже помилкою, нам немає прощення, хоч я кожен день прошу молитвами прощення у всевишнього, за цей день 1992 року, після якого я уже ніколи не зможу віднайти гармонію спокою.

-Маленький хлопчик здається Данилом його звали, йому ще року не було, сусідка по кімнаті попросила поглядіти, бо їй терміново потрібно було у місто, хоч Ніна з Натою приїхали до мене у гості вони були не проти, усе було чудово, ми сміялись, Ната теж чудово проводила час, брала малюка на руки, із ним про щось розмовляла, - у Серофими потекли сльози які вона уже не стримувала.

-Що трапилось Серофима?, - підганяв її Сергійович.

-Хлопчика я нагодувала сумішшю яку залишила його мама, і вклала його спати, а з дівчатами пішли поратись на кухню, наші з Ніною батьки обіцяли приїхати теж, я хотіла трохи підготовитись, у нас намічався такий собі сімейний вікенд, я хотіла побалувати їх чимось смачненьким, Ніна запропонувала пиріг з яблук, я сказала що від солодкого ситим не будеш, відбивні краще зробити, - Серофима уже ледь контролювала себе, все сильніше схлипуючи, - я дістала з морозилки свинину і поставила під строєм гарячої води, поки м'ясо розморожувалось, я дістала з комори свою фірмову чеську електро м'ясорубку хотіла перед дівчатами похвалитись, в цей час це була розкіш, мені її тато привіз, він був науковцем у нас, геологом, і йому було можна виїздити з групою вчених за кордон. Він мене взагалі балував і без подарунків нам ніколи не приїздив, ще він мені привіз красиві штори з самого Єгипту, з такими чудесними візерунками, чистий шовк, я не могла, щоб перед сестрою похвалитись, ми з Ніною дістали їх з пакунків, а Нату попросили підготувати фарш з м'яса яке уже розморозилось. Ніна запропонувала штори повісити у кімнаті та подивитись на цю красу у повний ріст як то кажуть, -Серофима знову заридала, але уже з надривом, вона схилила голову, а сльози котились їй по щоках і падали на коліна.

-Серофима!, - гукнув її Сергійович, не давши їй часу на емоції, боячись що втратить підозрювану, яка уже майже розкололась.

-Ми повернулись, нас не було, мабуть хвилин сорок, Ната уже справилась з завданням, ми з Ніною були в захваті від заморської тканини, і я обіцяла Ніні що я коли завершу навчання обов'язково їй ці штори передарую. Уже при самій готовці я звернула увагу на вміст фаршу, він мені здався липким і кров'янистим, я спитала у Нати чи вона усе по списку дала, вона сказала що так тітонько, цибулини, часник, яйце, усе у пропорціях. Після завершення ми сіли за стіл, щоб покуштувати.

-Серофима!!, - Сергійович знову був змушений її пробудити, тому що вона знову замовкла.

-У зубах щось хрустіло,- Серофима уже не могла плакати, вона ніби вичавила усю вологу з очей і дивилась на них скляними сферами безсилим поглядом наповненим лише горем і білю.- Усе було не те, смак, запах, і ці часточки білі ніби камінці, я підвелась з місця і голосно крикнула, НАТА! ЩО ТИ СЮДИ ДОДАЛА!!!!!, я це відчувала, і по виразу обличчі Ніни яка теж ковтнувши кілька шматочків запідозрила щось недобре. Запевняю вас тітонько усе по списку, запевняла вона нас. Дивний присмак у роті не дозволив мені продовжувати цю трапезу, хоч самій Наті відбивні зайшли, вона їх лопала наче вовчиця голодна. Пообідав я попросила сестру помити посуд, а сама вирішила навідатись до Данилка, щось він довго дрімає уже, хоч мені це в радість було, все ж я вирішила тихенько зайти й переконатись. Що я там побачила, - губи Серофими затряслись,- його там не було.

-Не зрозумів?, - Сергійович трохи привідкрив рота, тобто не було??.

-На його місці лежав цей шматок свинини прикритий покривальцем.

-Я....., що ви хочете сказати??, - в перше Сергійович так запинався, хоч до того він досить впевнено вів діалог.

-Ви все правильно зрозуміли, вона пропустила його через м'ясорубку, ось вся таємниця офіцери яку досі ніхто не знав, а що було далі ви вже знаєте, - Серофима видихнула ніби камінь з пліч впав. Семен відчув запаморочення в голові, від почутого його ноги ніби ватними стали, він блюванув собі під ноги, чим злякав Сергійовича, той одразу різко підвівся з місця.

-Що це з ним?, - питав він у Тадея.

-Що з тобою?, усе гаразд?, - поквапливо почав питати Тадей притримуючи друга за плече.

-Виведи його на вулицю!, вас тут взагалі не повинно бути!!, - Сергійович був в не собі, адже він намагався триматись стійко, а розповідь старої просто розмазала усіх присутніх вщент. Тадей повів друга з приміщення, уже на сходах з ним заговорив.

-Ти як?.

-Та нормально я, - Семена ще мутило він дихав з відкритим ротом, що йому погано було зрозуміло без слів.

-Слухай я знаю про що ти думаєш, і я тобі раджу взагалі про це не думати, - чоловіки зайшли до вбиральні й Семен одразу сунув рота під прохолодний струмінь води.

-Не можу, я не можу про це думати. - Семен випрямився і струснув голову, я обіцяв що його знайду, він глянув на Тадея поглядом останньої надії, що зараз він йому скаже “авжеж ми його знайдемо, зараз ми її розколемо і поїдемо за ним”, але Тадей відвів свій погляд.

-Слухай я не хочу тебе обнадіювати, у мене взагалі вперше така справа, коли ти виїздиш на виклики, то стикаєшся в загалом з битовухою, вбивством, насильством, кримінал, і так далі, і всі ці випадки в загалом скоюють люди, напідпитку, -відморозки, психи, соціальне дно, і ти це хоч якось розумів і пояснював собі, розумієш?, - Тадей присів поряд обхопив голову і погладжував її хаотично, - а тут я нічого не розумію, ні мотиву, ні причини вчинення злочину, саме породження пітьми з місця де ніколи не пробивається промінь сонця, людиноподібна тварина зі звірячими інстинктами, тому я тобі рекомендую просто перелаштуватися, забути та не думати поки ми не приїдемо до кінцевої точки. - Тадей поплескав його по плечі та підвівся,- пішли потрібно дотиснути її,- він допоміг підвестись другу з підлоги потягнувши його за руку,- ти як в нормі?, - ще раз перепитав друга і коли той кивнув він його провів назад до кімнати допитів. Двері рипнули вони зайшли у двох ставши по дві сторони до стіни, Сергійович одразу глянув на них суворо.

-Відійшов?, - спитав він чомусь у Тадея, - якщо щось подібне знову трапиться, я вас особисто звідси вишвирну. І так продовжмо, Серофима ви знаєте що отець Ігнат помер, саме після вашого візиту, що скажете?, чи це теж збіг обставин, не можу усе воєдино звести, ви покриваєте монстра, стверджуєте що це в ім'я благородства, приховавши тоді ви розплачуєтесь сьогодні, і лише зараз до вас дійшло прояснення про не виправність цієї людини. - Сергійович дістав цигарку і подав знак Тадею, той вийняв запальничку і прикурив шефу, дим одразу з першим видихом заполонив приміщення обкурюючи всіх присутніх своїм їдким смородом.

-Отець Ігнат був моєю останньою надією, я не бажала йому зла, і не знала що все так обернеться....

-Ви його покинули там самого і втекли, - звинуватив її різко Сергійович смакуючи дим у затяжках і плавно його видихав.

-Я злякалась, я не знаю, він мені не повірив, а я його попереджала, я казала що Ната одержима, це доказ що я мала рацію, просто мені уже було ні до кого звернутись.

-Знову брешете!!, - Сергійович вдарив долонею по столі, а потім збив попіл на витягнуту руку з цигарки. -Мої люди знайшли дитячі зуби у скриньці в отця Ігната в сейфі, скринька яку ви принесли та чомусь вручили йому. - Семен одразу глянув на Тадея, його здивований і наляканий погляд пронизував друга наскрізь, Тадей глянув на Семена і повісив голову.

-Які ще зуби?!!, - Семен не витримав і стояти мовчки він уже не збирався, схоже таємниця яку від нього приховали виплела на поверхню не очікувано. -Які зуби?!!, - він уже стояв навпроти Тадея. Сергійович ліниво обернувся і глянув невдоволено на двох з заду присутніх чоловіків.

-Агов!, ви мені мішаєте, - ці слова заставили Тадея потягнути друга за руку і вийти за двері.

-Що відбувається?!!, - уже в коридорі знову прозвучало питання від Семена.

-Послухай, я збирався тобі сказати пізніше, але бачу варто зараз, - приклав руку до чола Тадей і повів її по голові, оглядаючись по сторонах від незручності. -Вчора я, як ми й домовились поїхав в опочивальню отця Ігната, зламав сейф і дістав цю скриньку, не знаю навіщо це тримати у себе йому було, тим не менш, - він на дві секунди стих не витримав погляду друга й опустив голову.

-Кажи!!!, - схопив його за руку міцно Семен.

-Там були ці зуби, ніби камінці маленькі, я не одразу збагнув що це, - Тадей переминав ноги ніби кожне слово вилізало з нього болісним тягарем. -Я одразу відправив їх на експертизу, я хотів тобі одразу сказати,- Тадей випрямився та уже спокійним без хвилювань голосом сказав,- результати прийшли сьогодні в ранці, - від цих слів хватка Семена обм'якла і він зробив крок назад від Тадея, - мені шкода друже, ДНК тест підтвердив що це Михайлика зубки,- Семен так і крокував задом випучуючи очі з жахом глядів на Тадея він крутив головою наче зі всім не погоджуючись що говорив його друг, поки не вперся до стінки та тихо повторював.

-Ні-ні-ні!.

-Мені дійсно щиро шкода, - Тадей наблизився до друга і положив свою руку йому на плече, але він її різко скинув.

-Помилки не може бути?, - ще іскоркою надії він спитав.

-Ні, дев'яносто дев'ять і дев'ять, каструля з дому Серофими теж підтвердилась зразками зробленої експертизи, шматочки з запеченої крові на стінках посуду......, я тебе розумію як ніхто, і саме тому не казав, бо піддаватись емоціям зараз не час, - ці слова болісно врізались у поранене серце добиваючи пекучими ритмами.

-Бл.......!!!!, що вони там з ним зробили,- стиснув зуби й ніби навіжений койот глянув на Тадея, Семен як навіжений кинувся до дверей, але Тадей його схопив за шию обхопив руками міцно його затиснувши.

-Пусти мене!!!, я приб'ю цю суку!, - кричав Семен чортихаючись в обіймах друга.

-Ти цим нічого не зміниш, лише нашкодиш самому собі!!, - уже кричав на нього Тадей повалив його на землю, Семен усе виривався, його лють була безмежною, він хотів кинутись на стару і порізати її на маленькі кусочки. Втрата самоконтролю такого з Семеном ще ніколи не відбувалось, очі були шалено випучені, а з рота текла слина, він гарчав як навіжений. Тадей його все тиснув до землі. На шум зійшлись працівники відділку і роздійняли обох друзів у різні сторони. -Мені шкода,- ще встиг гукнути йому Тадей у спину коли його повели за межі коридору. Семен уже був мало схожий на людину він все гарчав пронизливим звірячим риком, швидко дихав, а очі здавалося от викотяться з орбіт, чотирьом працівникам ледь вдалось вивести його за межі коридора. Тадей почовгав рукавом і плечі від пилу, поправив кофтину і повернувся до допиту підозрюваної. Сергійович нічого не сказав глянувши на Тадея, лише окинув його поглядом.

-І так, де Ната Серофима?, розмова велась далі між слідчим і жінкою.