Перед входом в палату Тадея і Семена спинила лікарка, вона викочувала штатив і крапельницею з палати та зупинилась при вході.

-Ви до кого молоді люди?,- поправила свої окуляри пальцем підсунув їх вище до перенісся.

-Ми вам телефонували сьогодні, -Тадей виставив перед жінкою своє посвідчення.

-Так гаразд, але не довго, стан пацієнта не дуже хороший, тому я вас попрошу намагатись не хвилювати його, - строго наказала вона і забрала з проходу штатив.

-А який стан у нього?, - не зрозумів лікаря перепитав її Семен.

-Інфаркт,- штовхнула далі по коридору скрипучими колесами штатив, поквапилась далі лікарка. Семен увійшов першим у палату, яка пахла медикаментами, в палаті стояв писк приладу аритмії серця. Отець Ігнат лежав з маскою на обличчі й натиканими присосками на грудях з багатьма дротиками. Він лише нерухомо поглядом слідкував з ліжка за двома незнайомцями. Семен поставив поряд два стільці й сів з краю біля ліжка.

-Я сержант поліції Мирошнеченко Семен,- представився йому Семен,- а це мій старший колега Слобода Тадей, у нас є кілька невідкладних питань до вас, ми б були вам вельми вдячні, якщо ви нам допоможете. - Отець Ігнат кволо потягнувся рукою до маски на обличчі та стягнув її до низу, потім повільно повернув голову до них.

-Диявол,- ледь чутно промовив сухими губами. Семен не розчув і одразу нахилився до нього виставив своє вухо в перед.

-Не зрозумів?, - перепитав його Семен.

-Диявол, я його бачив,- прохрипів з натугою отець Ігнат.

-Що ви бачили?, вони приходили до вас?, ви з ними говорили?,- накидав питань Семен і трохи подався в перед, щоб краще чути, прилад запікав активніше і на моніторі стрілка застрибала вище, Семен зрозумів що трохи переборщив і одразу відсторонився назад. -Не хвилюйтесь, заспокойтесь, дихайте, ми з колегою не поспішаємо, - Семен сунув руки в куртку і повис на спинці стільця розслаблено.

-Отець Ігнат, ми знаємо що ви часто проводите такі обряди, і цього разу ви це теж робили з Натою, що ви можете про неї сказати, і взагалі де вони зараз?, можливо вони вам щось казали,- включився Тадей, він на відміну від Семена не збирався бути мягким з отцем Ігнатом, навпаки він вважав що на нього потрібно надавити, він це називав брати тепленьким. -Нам уже відомо ваші афери з обрядами вигнання злих духів, але ви цим сотню раз займались то що вас цього разу так налякало?, можливо вас совість замучила?, за тих нещасних і довірливих ошуканців?,- Тадей поводив себе зухвало закинув ногу за ногу.

-Я не хотів, я не знав, - знову щось промимрив отець Ігнат.

-Що не хотів?, що не знав?,- тиснув на нього Тадей.

-Я не знав кого вона мені приведе, - трохи виразніше виговорив Отець.

-Хто Серофима?, -спитав Семен, а отець Ігнат кивнув заплющив очі та повільно розплющив.

-І кого?, та що там у вас трапилось?, - Семен намагався хоч за кінчик нитки істини вхопитись, яка постійно з рук вислизає.

-Воно не людина,- отець Ігнат плескав губами як риба яку викинуло на берег.

-Вас налякала її зовнішність?, так це просто патологія отче, жінка хвора на рідкісну хворобу....,- Семена перебив змах руки отця Ігната, він ніби розізлився стиснув брови спинив його.

-Яка ще зовнішність, я ще не таких бачив потвор, - з натугою говорив отець, кожне слово йому давалось дуже боляче,- я про внутрішній її стан кажу, і не про одержимість ні, тут це ні до чого я і сам це знаю.

-А про що?, нам важко вас зрозуміти, - знову нитка вислизає з рук Семена, ніби істина кинулась в танок і кружляє кругом Семена дражнив його наблизившись і тут же відскочив назад.

-Істота, вона і є істота, яка нищить слабших за себе, важко пояснити,- отець повернув голову рівно дивлячись в стелю,- я відчув себе у ямі з личинками, вони залазили мені у ніс та вуха, я відчував їх як вони ворушаться в середині, ось що я відчув, а ще я побачив що вона хоче моєї смерті, я ще не бачив і не зустрічав нікого у кого було стільки зла, а саме що мене вражало що вона сама не розуміє що вона робить не так.

-Отець Ігнат ви говорите лише про те що ви відчули, але як ви можете щось стверджувати коли зовсім її не знали.

-Серофима приходила і говорила про свою племінницю, що ніби вона її боїться, і щось про те від чого вони втікали знову повернулося, я не сильно придавав уваги її словам, поки вона її не привела до мене, - отець Ігнат знову розвернув голову до двох полісменів і з широко розплющеними очима глянув на них,- ви правильно сказали я її не знав, але ви мене добре зрозумієте коли її побачите на власні очі, вона мене душила не торкаючись, як таке може бути не знаю, можливо я сам себе накрутив і те що Серофима розповідала просто мурахи по шкірі.

-Що вона розповіла?,- уважно слухав його Семен.

-Ви впевнені що хочете це почути?, - не відривав погляду від Семена мовив отець Ігнат.

-Значить вона не одержима?, ми правильно вас зрозуміли?, - підвівся зі свого місця Тадей і підійшов до вікна.

-Ні,- сухо відповів отець Ігнат.

-Тоді на вашу думку що?, -він відкрив кватирку і присів на підвіконня, розсунув трохи штори.

-Ком усього цього що було у цій ямі з жуків, личинок, мух, та слизі, уся гидота яка вибралась на зовні,- сказав отець Ігнат усе не відривав погляду від Семена, пристально вдивлявся йому в очі,- патологія як ви й сказали.

-Так ми готові, то що вона вам розповідала,- Тадей дістав цигарку і прикурив пускаючи краєм губ смужку диму у кватирку.

-Нату вона приховувала від усіх, як тільки вони переїхали усе ніби налагодилось, Серофима знайшла роботу у місцевій школі, а дівчину замикала в дома на самоті на цілий день, приходила до дому втомлена, не приділяючи уваги, вони навіть не розмовляли, і Серофима казала що дівчина і не вимагала розмови чи уваги до себе, а цілими днями просто сиділа у своїй кімнаті, Серофима її сильно соромилась і виходила з нею дуже рідко на вулицю, якщо таке було, то в вечері не довше години та знову зачиняла її у кімнаті, їй так було спокійніше, якщо що її не зачиняти вона діставала блуд.

-Блуд?, - несподівано перебив його Тадей.

-Так, це якийсь не контрольований стан, щось ніби сновиди, але це проявлялось у будь-який час доби. Вона могла прийти до Серофими у спальню і простояти над нею усю ніч поки та спить, або коли Серофима приходила до дому з роботи то вона могла гризти край стіни, пояснюючи це тим що зуби болять і боляче врізаються в ясна, якщо їх не сточувати вона не зможе нормально рота зімкнути. З часом Серофимі важче ставало за нею глядіти, вік все-таки, вона дозволяла Наті виходити самій на вулицю, - отець Ігнат замовк різко, і це не було схоже на паузу.

-І що тут такого, це ж добре привчати таку людину трохи до самостійності,- викинув недопалок у кватирку підвівся Тадей.

-Одного разу Серофима поверталась трохи раніше з роботи, голова розболілась і вона відпросилась, повернувшись до дому їй одразу в ніс вдарив специфічний запах,- отець Ігнат натягнув на себе маску і зробив кілька спокійних вдихань прикриваючи очі, прилад відмітив пришвидшене серце биття і характерно запікав, він зняв маску і продовжив. - Серофима зайшла на кухню і побачила Нату, вона стояла спиною і щось нарізала на кухонному столі, голосно вдаряючи лезом по дошці.

-Ната ти виходила сьогодні на вулицю?, - спитала її Серофима.

-Авжеж Серофимочко, сьогоднішня прогулянка була найпрекрасніша, хоч шарф ти мені не дозволяєш знімати на людях, все одно я чудово провела час.

-Справді?, - присіла на стілець Серофима в кутку.

-Так Серофимо, весна це найпрекрасніша пора року, - відповіла їй Ната продовжуючи щось нарізати.

-Розкажеш мені?, - Серофима масажувала собі скроні головний біль ніяк не проходив.

-Так, в парку молоді люди тримаються за руки, я одразу згадала тебе Серофима, крім тебе більше нікому взяти мене за руку, це чудово що ти в мене є, значить я тобі потрібна якщо була не потрібна, то навіщо тримати таку людину біля себе, правда Серофимо?.

-Ти це про що?,- відволіклась жінка від своєї головної болі, уважно слухаючи племінницю.

-Я бачила як якась мама сильно кричала на своє немовля, через те що воно голосно плакало, мабуть голодне було.

-Ната що ти зробила!?, - Серофима різко підвелась, її щось сильно занепокоїло.

-О, нічого Серофимо, я лише спостерігала, а коли вона зі злості штовхнула колиску і пішла у другий кінець альтанки, я підійшла ближче, щоб заглянути та роздивитись.

-НАТО!!!, - крикнула Серофима так голосно що Ната перестала стукати ножем по дошці.

-Жінка повернулась дуже швидко, вона просто збігала за дитячою сумішшю яка була в її сумці у кінці альтанки на лавочці, побачив мене вона відштовхнула мене так сильно що я впала, з криками що я роблю, а я лише хотіла малечу заспокоїти та взяти на руки я ж це вмію, ну зробити так щоб дитя не плакало. - Серофима видихнула з полегшенням і знову опустилась на стілець потираючи свої скроні.

-А що ти готуєш таке Нато, - поцікавилась Серофима.

-Повертаючись до дому я заглянула у наш підвал, я знала що термін уже підійшов саме сьогодні, Маркіза моя улюблениця “Ра”, вісім кошенят зараз народила, засранка ховала чомусь їх від мене уявляєш Серофима, вона їх усіх перенесла зі старого місця за шкірку по одному, вона мене так злякалась чомусь, вона знала що я прийду ми з нею часто розмовляли про це, а коли прийшов час вона при зустрічі зі мною свого хвоста набундючила як рясну ялинку задерла, очі налились скажено і спину дугою вигнула, я не розуміла чому вона так себе повела, може не впізнала, дурна кицька, я лише кошенят на руки хотіла взяти, а вона на мене кинулась пустив кігті мені у ногу “Ра-Ра”, і що це з нею і гатки не маю,- Серофима випустила з рук сумку яку вона тримала на колінах і з широко відкрила рота нахилилась на бік, увесь вміст висипався на підлогу розсипав по підлозі дрібні монети, помаду, біжутерію і кілька шпильок, усе в розсип. Нахилившись Серофима побачила щось не зрозуміле, але два ока і широко розкрита щелепа з гострими зубами дивились саме на неї. -Вони всі себе так поводять наче я якась токсична,- продовжувала Ната, - я не могла їх відпустити “Ра-Ра-Ра”, розумієш Серофимо, - вона зробила крок в сторону і відступила. Те що постало перед очима Серофими жахнуло жінку, вона побачила ком шерсті на нарізній дошці, капельки крові скапували каплями з краю стола на підлогу, а котяча голо так і дивилась на Серофиму, жінка різко підвелась схопившись за рота, різкий приступ блювоти підійшов до горла, жінка зірвалась з місця вбігла в ванну кімнату і трьома серіями блюнула так сильно що набризком усю раковину скропила. Жінка полоскала рота холодною водою вмивала обличчя рукою, в голові сильно пульсувало відаючи у скроні молотком, боковим зором щось промайнуло ні, мабуть здалось, вхопив долонями прохолодної води вона з кропила обличчя і протерла сухим рушником. Раптом рушник випав з ослаблених рук Серофими, коли вона повернулась до ванни, над нею на мотузках висіло вісім новонароджених кошенят, на защіпках вони висіли за хвости в ряд скапуючи краплі води з маленьких вусиків. Жінка здригнулась і впала на двері гучно вдарившись головою, вона голосно заплакала, вона кричала “Ната що ти наробила!!”. Ната ніяк не могла збагнути що вона не так зробила, і чому тітонька плаче. Після цього Серофима зачинила її у квартирі коли ішла на роботу, а свіжим повітрям Ната дихала лише на балконі, Серофима виводила її по кілька годин, ставила там стілець і Ната годинами там сиділа, а що її лишалося робити, племінниця подрібнила бродячу кішку на кухонному столі, а її виводок потопила у ванні та розвісила їх наче шкарпетки.

-Ви сказали отець Ігнат, що Серофима її боїться, і що вони від чогось втікали, що знову повернулось?, що вона мала на увазі?,- обійшов ліжко Тадей і присів на своє місце. І ще одне, знову закинув ногу на ногу зухвало вмостився Тадей, - що це означає “Ра-Ра-Ра”?. - Від останнього слова в отця Ігната знову прилад зафіксував спалах ритму серця і по його розширених зіницях стало зрозуміло, що саме це слово викликало таку реакцію, він знову накинув на себе маску, повільно вдихаючи кисень, не кваплячись він знову повернувся і мовив кілограмовими словами.

-Офіцери, відповідь на питання ваші знаходяться у моїй опочивальні в письмовому столі в шкатулці, саме там є те що ви шукаєте, - отець Ігнат підвів руку і тицьнув пальцем на свій плащ, який висів на дверях,- там є ключ в кишені, прошу візьміть, мені більше нічого додати, ви самі все побачите і зрозумієте з ким ви маєте справу, - він голосно закашлявся і в палату влетіла медсестра, накинув йому маску, вона перервала їхню бесіду.

-Ну що це таке і накурили тут!, це заборонено, все допит на сьогодні закінчився, хворому потрібен спокій і відпочинок,- молода дівчина поквапливо випровадила двох офіцерів з палати зачинив перед ними двері палати, стрункими ногами вона заляскала білими капцями зникла у сусідній палаті, мабуть обхід робила.

-Що скажеш на це все?, - повернувся до нього Тадей коли закінчив проводити поглядом молоду сестру до сусідньої палати.

-Не знаю, більше питань аніж відповідей, - провів важко долонею по обличчі Семен, йому здавалось що він сходить з розуму. Важко думати та приймати важливі рішення коли ти другу добу без сну. Але зупинятись не варто коли ти так близько, і Семен це відчував, він і не думав здаватись, ні тільки не зараз.

-Ключі?, - поплескав по кишенях себе Тадей,- вони в тебе?, - спитав одразу Тадей у Семена.

-Ні я думав що ти їх візьмеш, - спохватився Семен теж, як раз у цей момент з палати вийшла ця молода мед сестра, Тадей одразу її гукнув.

-Я дуже перепрошую, але ви нас так швидко випхали з палати, чи б не могли ви нам відчинити, ми там дещо забули, - ввічливо попросив Тадей молоду дівчину, вона закотила очі невдоволено і сунула руку у свій білий халат і заляскала капцями до них.

-Голову, мабуть свою?, - пухкими щічками спитала вона.

-Звичайно голову, від такої красоти не лише голову можна втратити,- від такого флірту Тадея дівчина покрилась рум'янцями, вона вставила ключ повернула та відчинила двері. Перед ними постала картина, як Отець Ігнат вигнувся в тулубі до верху, а очі білим більмом закочені, з рота ішла біла піна, ніби молоко з каструлі вибігало, його усього трусило як від розряду струму. Ошелешена трійця на мить втратила дар мови, отямившись дівчина зірвалась налякано з місця за допомогою, вона бігла так швидко що її білі капці розлетілись в різні сторони. Уже за пів хвилини в палату збіглись лікарі надаючи допомогу пацієнту, але ще за хвилину другу реанімаційних дій пацієнта розрядом дефібрилятора, вони констатували смерть, серцевий напад. Найдивніше у всьому цьому, що прилад не видав ні звуку, ніби не підключений був. Лікар звинуватив у всьому двох офіцерів, мовляв, що це саме через них і їхній допит хворого, наче вони занадто сильно його розхвилювали й серце не витримало. Що спричинило таке хвилювання отця Ігната, що його так могло налякати, він так відповіді й не дав і мабуть, цю таємницю забере з собою в могилу. Хоча, він щось казав про скриньку у якій є відповідь на їх питання. Уже на вулиці згадав Тадей розмову з отцем Ігнатом.

-Слухай Семен давай я з'їжджу туди та все виясню, а ти їдь до дому і трохи поспи, якщо я буду щось знати я тобі одразу повідомлю, - Тадей не з проста це запропонував, темні круги під очима у Семена сильно виділялись на блідому обличчі, він пройшов до машини й сів на пасажирське сидіння, поки Тадей ще про щось розмовляв з лікарем біля входу в клініку. Йому не виходив образ з голови отця Ігната, який на його очах бився в конвульсіях. Священник який багато раз стикався з хворими людьми та не раз проводив такі обряди по очищені душі, згорів від однієї зустрічі здавалось простої жінки, яка якимось чином на нього так по впливала, “як тільки ви її побачите ви мене зрозумієте”, відголоском промайнуло у голові Семена слова отця Ігната. Семен потягнувся до дзеркала заднього виду у салоні та одразу відсахнувся, на задньому сидінні він побачив Михайлика, Семен боявся повернутись, щоб глянути, хлопчик сидів у своєму вуличному одязі, цей же каптур, шортики, майка, босоніжки, усе на ньому, але як таке можливо.

-Привіт дядько Семен, - почувся голос за спиною, Семен округлив очі в дзеркало вдивляючись в малого і не вірить що це по справжньому,- я дуже сильно скучив за вами, ми з Микиткою так вас чекали,- хлопчик підняв руку з пісочною лопаткою і піщинки дрібні посипались до низу, - коли ви мене заберете звідси?, я хочу до дому, - колихав свої маленькі ніжки на сидінні питав так по дорослому Михайлик. Семен сильно зажмурив очі, це галюцинації від недосипу, переконував він себе. Повільно розплющив очі, він ще більше жахнувся, на місці Михайлика тепер сиділа вона, чи воно, як правильно Семен і сам не знав. Вона різко подалась на нього з криком “Ра-Ра-Ра”!!!!!, Семен відскочив від спинки крісла оглянувшись на заднє сидіння, але там нікого, пусто, важко дихаючи він знову глянув на дзеркало над головою заднього виду, так все вірно усе це здалось. Можливо він уже по мало сходить з розуму. Відчинились двері зі сторони водія куди застрибнув Тадей рипнув сидінням вмощуючись, він глянув на Семена на якому не було обличчя.

-З тобою усе гаразд?, - глянув він на нього на мить завмерши.

-Так, все гаразд, - Семен ще раз оглянувся в дзеркало, нікого, лише його спітнілий лоб виблискував. -Мабуть, ти правий мені потрібно трохи поспати.

Тадей відвіз друга, але не до дому, а до його сестри Віри, Семен сам так попросив, йому зараз не хотілось залишатись на самоті. Двері були відчинені тому Семен без проблем увійшов в дім, там стояла мертва тиша, лише він своїми кроками порипував по підлозі. Богдан сидів у своєму візку і дивився у вікно, він відчув Семена за спиною тому злегка повернув голову.

-Я нікчемний татко, правда?, - сказав він з серйозним виразом обличчя, все дивлячись кудись через вікно, голос в нього був тихим і сильно засмученим, Семен нічого не відповів, він зайшов на кухню і сів мовчки за стіл обхопив голову. -Я люблю своїх дітей, хоч може комусь і не видно, але це так, я проклятий, моя сім'я нещасна зі мною.

-Ніхто в цьому не винен, а особливо ти.

-Чому!?, тому що я інвалід,- перебив його Богдан.- Я і до цього був невдаха, що я міг їм дати, звичайний роботяга працював за копійки, я злився на тебе, бо в мене не було того що є в тебе, повага моїх дітей, якої я ніколи не отримаю, але я уже не злюсь, навпаки я прошу я благаю, якби я міг, то встав перед тобою на коліна, прошу знайди його,- Семен перший раз побачив як суворий Богдан плаче. -Я буду старатись стати для них кращим батьком, я просто хочу його обняти чого ніколи не робив,- Богдан змахнув рукою сльози втягуючи зволожений ніс.

-Богдан, змінитись ніколи не пізно, і це добре що ти це розумієш,- Семен підвівся з місця глянув йому у спину. -Я працюю в такій сфері й мушу тобі з власного досвіду сказати, що розраховувати на чудо не варто, можливо це буде ударом найважчим у нашому житті, але така реальність, і таке життя ми не можемо повернути час назад, але ми можемо більше не допускати таких помилок,- Семен вийшов за столу і рушив до виходу, за спиною Богдан з надривом заридав, зігнувшись собі в коліна, це заставило його спинитись біля входу, - я не можу тобі цього обіцяти вибач, а от покарати того хто його скривдив я обіцяю, - після чого він зник в проході.