Вогнева
Стефанія
Спостерігай. Спокійно, неквапливо. Не дихай - ти сполохаєш вогонь. Все що було до цього - неважливо. Лише його тепло поміж долонь Він дивився на тебе крізь багаття, спостерігає мовчки , як і ти. Можливо тихий шелест то прокляття. А може він благає :" підійди!" Ти зачарована, береш його за руку, Вслухаючись до тиші голосів Це відчуття не піддається друку, Це відгомін історій та часів. Нескладені ніколи ритуали, Що зараз просто в серці ожили Взяли й вогонь у тебе закохали. Так просто закохали і втекли.
2018-08-26 07:11:10
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
G.A.V Vriter
Супер! Класний вірш! В уяві малює дуже яскраву та романтичну атмосферу!
Відповісти
2018-08-26 07:15:40
1
Стефанія
@G.A.V Vriter 😊 дякую
Відповісти
2018-08-26 07:16:21
2
Vita Riter
Вау😍. Неймовірно! Дуже ніжно та романтично😍😍😍
Відповісти
2018-08-26 10:15:18
1
Інші вірші поета
Вечорниці Гроза Мавка Ескізи
Інші поети
Nargiz Gul
@Gulmamedova_Nargiz
Luu Herrera
@luuherrera77
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16699
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10452