Вогнева
Спостерігай. Спокійно, неквапливо. Не дихай - ти сполохаєш вогонь. Все що було до цього - неважливо. Лише його тепло поміж долонь Він дивився на тебе крізь багаття, спостерігає мовчки , як і ти. Можливо тихий шелест то прокляття. А може він благає :" підійди!" Ти зачарована, береш його за руку, Вслухаючись до тиші голосів Це відчуття не піддається друку, Це відгомін історій та часів. Нескладені ніколи ритуали, Що зараз просто в серці ожили Взяли й вогонь у тебе закохали. Так просто закохали і втекли.
2018-08-26 07:11:10
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
G.A.V Vriter
Супер! Класний вірш! В уяві малює дуже яскраву та романтичну атмосферу!
Відповісти
2018-08-26 07:15:40
1
Стефанія
@G.A.V Vriter 😊 дякую
Відповісти
2018-08-26 07:16:21
2
Vita Riter
Вау😍. Неймовірно! Дуже ніжно та романтично😍😍😍
Відповісти
2018-08-26 10:15:18
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2616
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3058