Вогнева

Стефанія

Спостерігай. Спокійно, неквапливо. Не дихай - ти сполохаєш вогонь. Все що було до цього - неважливо. Лише його тепло поміж долонь Він дивився на тебе крізь багаття, спостерігає мовчки , як і ти. Можливо тихий шелест то прокляття. А може він благає :" підійди!" Ти зачарована, береш його за руку, Вслухаючись до тиші голосів Це відчуття не піддається друку, Це відгомін історій та часів. Нескладені ніколи ритуали, Що зараз просто в серці ожили Взяли й вогонь у тебе закохали. Так просто закохали і втекли.

2018-08-26 07:11:10

11

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

G.A.V Vriter

Супер! Класний вірш! В уяві малює дуже яскраву та романтичну атмосферу!

Відповісти

2018-08-26 07:15:40

1

Стефанія

@G.A.V Vriter 😊 дякую

Відповісти

2018-08-26 07:16:21

2

Vita Riter

Вау😍. Неймовірно! Дуже ніжно та романтично😍😍😍

Відповісти

2018-08-26 10:15:18

1

Схожі вірші

Всі

Присвячую

Ай

Присвячую тобі вірші українською, Бо не знаю, якою мовою висловлювати свої почуття. Хоча, для тебе, мабуть, краще російською, Але я вірю: зрозумієш і так. Бо коли ми зустрінемось, важливим буде лиш погляд: Серце не потребуватиме слів, Йому буде байдуже звідки ми родом, Навіть, якщо з ворожих країн.

73

4

3832

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

1744