Жива

Стефанія

Я зникну, розчинюсь, я- невидимка. Такі прості слова - "мене нема" Живу лишень гортаючи сторінки. Живу, коли у темряві сама. Вас тисячі, мільйони, ви - століття. Безсилі літери у легіонах слів Описували всі земні жахіття Кінець яким ще навіть не назрів. Я заблудилась в павутинні. І потопаючи в думках, все те, що сниться мені нині Давно вже бачила в книжках. Я зникну, розчинюсь, залишу серце, папір в чорнилі, за вікном туман. І згасне світло і підуть актори, Життя - не казка, казка - не обман.

2018-12-09 09:09:15

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Vita Riter

Вау! Молодець😍. В тебе реально талант

Відповісти

2018-12-09 10:06:34

Субстанція Ночі

Дуже класно!👏👏👏

Відповісти

2018-12-09 19:51:52

Подобається

Елизавета

Жизненно..)

Відповісти

2019-03-14 14:13:33

Подобається

Інші вірші поета

Симфонія осені Вечорниці @@@ А буває ти падаєш і...

Інші поети

Вікторія

@viktoriya_kiselova

Hania K.G.

@ArkCrimson

Женя Закарян

@Evgenia_zakaryan

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2417

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

2784