Жива
Я зникну, розчинюсь, я- невидимка. Такі прості слова - "мене нема" Живу лишень гортаючи сторінки. Живу, коли у темряві сама. Вас тисячі, мільйони, ви - століття. Безсилі літери у легіонах слів Описували всі земні жахіття Кінець яким ще навіть не назрів. Я заблудилась в павутинні. І потопаючи в думках, все те, що сниться мені нині Давно вже бачила в книжках. Я зникну, розчинюсь, залишу серце, папір в чорнилі, за вікном туман. І згасне світло і підуть актори, Життя - не казка, казка - не обман.
2018-12-09 09:09:15
29
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Vita Riter
Вау! Молодець😍. В тебе реально талант
Відповісти
2018-12-09 10:06:34
1
Субстанція Ночі
Дуже класно!👏👏👏
Відповісти
2018-12-09 19:51:52
Подобається
Елизавета
Жизненно..)
Відповісти
2019-03-14 14:13:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2609
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2798