Поховане весілля
Попелом розвію твою присутність в світі, Яка була ніяка, як сенс твоєї кривди. Свічки палають хутко, як ідіотський стан, Коли егоїстично ти розвернув свій сан... Ненавиджу за гойдалки, ті самі, емоційні, Які щоразу підносили за край... Помри, Я тебе ховаю... Зневажливо штовхаю... Ковтаю жадібно повітря, видихаю... Нарешті, поховання завершилось весіллям. І я радію тому, що в дзеркалі кричить, Танцює, нахабно б'є кришталь, співає... Стан особистості, не більше та й не менше. Стан переможця над своїм чужим... Весілля грає серце, весілля грають очі, Сльозами запивають тихесенький мінор.
2023-08-03 22:03:58
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ruslan Korzh
Дякую 🤗
Відповісти
2023-08-08 14:26:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8406
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4250