Поховане весілля
Попелом розвію твою присутність в світі, Яка була ніяка, як сенс твоєї кривди. Свічки палають хутко, як ідіотський стан, Коли егоїстично ти розвернув свій сан... Ненавиджу за гойдалки, ті самі, емоційні, Які щоразу підносили за край... Помри, Я тебе ховаю... Зневажливо штовхаю... Ковтаю жадібно повітря, видихаю... Нарешті, поховання завершилось весіллям. І я радію тому, що в дзеркалі кричить, Танцює, нахабно б'є кришталь, співає... Стан особистості, не більше та й не менше. Стан переможця над своїм чужим... Весілля грає серце, весілля грають очі, Сльозами запивають тихесенький мінор.
2023-08-03 22:03:58
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ruslan Korzh
Дякую 🤗
Відповісти
2023-08-08 14:26:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2655
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1296