Поховане весілля
Попелом розвію твою присутність в світі,
Яка була ніяка, як сенс твоєї кривди.
Свічки палають хутко, як ідіотський стан,
Коли егоїстично ти розвернув свій сан...
Ненавиджу за гойдалки, ті самі, емоційні,
Які щоразу підносили за край... Помри,
Я тебе ховаю... Зневажливо штовхаю...
Ковтаю жадібно повітря, видихаю...
Нарешті, поховання завершилось весіллям.
І я радію тому, що в дзеркалі кричить,
Танцює, нахабно б'є кришталь, співає...
Стан особистості, не більше та й не менше.
Стан переможця над своїм чужим...
Весілля грає серце, весілля грають очі,
Сльозами запивають тихесенький мінор.
2023-08-03 22:03:58
4
1