Дякую, що ти живеш в мені
Я не забуду той день, коли зустрілись очі, Коли вважав я, що назавжди, А вийшло так, що ти як більшість: Сьогодні з тим, а завтра з тою. Як можна не любити до нестями? – Я люблю. Я завжди намагаюся віддати і не просити... Насправді, я ніколи не прошу... Я сором'язливий. І, так , я тільки вчуся віддавати. Душа так хоче. Я пам'ятатиму той день назавжди, Я пам'ятатиму емоції дурні і не оцінені. Бо з кожним днем я ставав сильнішим. І я навчився, майже, відпускати Тіні... Я відпустив. Сьогодні перед дзеркалом людина, яка саджає квіти на своєму тілі, Яка знаходить в інших добрий ґрунт... Я садівник сьогодні, завтра я мисливець душ: Цікавих, різних і квітучих див. ***** Я не забуду, я пам'ятаю все... Місцями ідіот живе в мені, Але без цього зовсім нікуди. Я не забуду... Дякую, що ти живеш в мені.
2020-08-07 21:12:41
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ніжно
Відповісти
2023-06-18 06:08:13
1
Ruslan Korzh
🖤🫂💜
Відповісти
2023-06-18 06:08:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2890
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13311