Nothing brakes like a heart
Життя показало нам одне, Що ніщо не розбиваються так, як мрії дітей І серця, але це вже в більш старшому віці, Коли вперше маєш розмову з офіцером поліції Про те адміністративне, державне майно, Яке ти розтрощив голими руками, Так ти все зрозумів, але все одно Через час зробиш так само. Бо ж що болить сильніше, Ніж шматки скла у відкритій рані? Ти починаєш через це складати вірші, Засинаєш лише під ранок... Порушуєш режим, пропускаєш тренування, Погано вчишся і забуваєш про їжу, Вкінці дня повертаєшся до своєї спальні, Де навколо порвані фото тої, яка була гнилою, хоча й любила свіжі Квіти й гуляти літніми вечорами, Любила дивитися фільми англійською із субтитрами, Коли сиділа позаду, то трималася двома руками, Її очі... Вони були такими чистими, такими коханими і... Таки ми ж хитрими. На жаль, за красою не видно душі, Й виходить так, на диво, Що людина, яка нагадує суцільні лінії кущів Троянд, не така вже й красива... Ми віримо очам, як прикро... Серце теж не завжди вказує вірний шлях, Тоді ці помилки вириваються з середини криком, А зовні залишаються лише в рубцях... Чому це так? Ніхто не знає, Хоча скільки такого вже було, Скільки історій було розказано за чаєм, Скільки разів за пляшкою казали, що все маячня - ця любов... А скільки ще цього буде, Від злості на зубах оскал, "Треба щось міняти" - думають люди Сидячи на березі моря, на піску - маленьких шматочках скла... Бережіть мрії і серця.
2023-04-04 23:07:34
2
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3813
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3938