Я не згоден з тим, що

Саша Гаврилюк

Я не згоден з тим, що Література не повинна йти в ногу з часом, Якщо ти вже скільки всього пройшов, То і її не треба відкладати, як стару прикрасу. Ваші рими: морока - сорока, сало - стало, Таке можна навалювати фрістайлом... Чому ви досі живете часами, Коли за риму били по пальцях? Та краще писати білими віршами Ніж з надією лише, що заримувати вдасться. Згоден, рима - це важливо, Це корабель, який треба зрушить, Але вкладаючи в "правильність" сили, Ви забуваєте, що треба залишати душу На папері, у кожному слові, Яке можна зустріти, відучити й побачить Чи вночі, чи на зорі світанковій, А читаючи... ніхто не втримається та заплаче. Мене не візьмуть у друк, Я знаю, що мені далеко до висот, Але якщо я беру ручку до рук, То я зроблю все, щоб листок цей не просох. Хай кожне слово розпливеться, Буде чимось, що викликає насмішку, Але мені так здається, Що в кожен аркуш треба вкладатися, хоча б трішки. Тому ви мені не судді, Що там не кажіть, Чого варта рима, якщо в ній немає суті? Чого вартий поет, якщо в ньому немає душі? Думайте й пишіть віршІ, Тут задоволення від продукту більше, А я буду поки шукати на відповіді ключі Своїм неправильним вІршем.

2021-01-01 17:59:29

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Lelyana_ art

Як майбутній філолог (спеціалізуюсь на вивченні української літератури), солідарна з Вашою думкою, яка висловлена у перших чотирьох рядках (і в наступних). Справді, наша література пройшла складний шлях, бо вона була й заборонена і за її друк карали. Дякую за цей вірш Вам, є над чим подумати 😉.

Відповісти

2021-01-04 21:22:43

Подобається

Саша Гаврилюк

Дякую дуже))

Відповісти

2021-01-04 21:23:19

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11354

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14234