Я не згоден з тим, що
Я не згоден з тим, що Література не повинна йти в ногу з часом, Якщо ти вже скільки всього пройшов, То і її не треба відкладати, як стару прикрасу. Ваші рими: морока - сорока, сало - стало, Таке можна навалювати фрістайлом... Чому ви досі живете часами, Коли за риму били по пальцях? Та краще писати білими віршами Ніж з надією лише, що заримувати вдасться. Згоден, рима - це важливо, Це корабель, який треба зрушить, Але вкладаючи в "правильність" сили, Ви забуваєте, що треба залишати душу На папері, у кожному слові, Яке можна зустріти, відучити й побачить Чи вночі, чи на зорі світанковій, А читаючи... ніхто не втримається та заплаче. Мене не візьмуть у друк, Я знаю, що мені далеко до висот, Але якщо я беру ручку до рук, То я зроблю все, щоб листок цей не просох. Хай кожне слово розпливеться, Буде чимось, що викликає насмішку, Але мені так здається, Що в кожен аркуш треба вкладатися, хоча б трішки. Тому ви мені не судді, Що там не кажіть, Чого варта рима, якщо в ній немає суті? Чого вартий поет, якщо в ньому немає душі? Думайте й пишіть віршІ, Тут задоволення від продукту більше, А я буду поки шукати на відповіді ключі Своїм неправильним вІршем.
2021-01-01 17:59:29
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lelyana_ art
Як майбутній філолог (спеціалізуюсь на вивченні української літератури), солідарна з Вашою думкою, яка висловлена у перших чотирьох рядках (і в наступних). Справді, наша література пройшла складний шлях, бо вона була й заборонена і за її друк карали. Дякую за цей вірш Вам, є над чим подумати 😉.
Відповісти
2021-01-04 21:22:43
Подобається
Саша Гаврилюк
Дякую дуже))
Відповісти
2021-01-04 21:23:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4094
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4835