Моє серце для всіх стане кам'яне...
Сніжана Ворон
Якщо покинеш мене, Я не розлюблю. Моє серце для всіх стане кам'яне, Але точно не для тебе... Я краще буду одна, Якщо мене забудеш. Я хочу напитися тобою сповна, Але ти мене не залишеш... Я знаю, що я заблукала, В долині наших почуттів. Я від цих думок сама себе ламала... Але ти сказав, що ти до кінця наших днів. Я боюсь тебе втратити, Однак ти даруєш мені усмішку, Тому я готова тобі вірити, Ти лише тільки скажи...
2023-02-02 13:56:05
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Це немов опис своїх власних почуттів... Це так тонко й чарівно ви майстер у написані таких віршів.
Відповісти
2023-02-03 09:07:50
1
Сніжана Ворон
@Сандра Мей Велике дякую🌹 Воно так і є, я описувала свої почуття
Відповісти
2023-02-03 09:09:11
2
Інші вірші поета
Боляче... Прощавай, моя забута любов Слуга диявола Що станеться з твоєю долею?
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5532
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12133