Месца лагоднага болю

Łahodnaja

Матуля, хачу я дадому. Але я ня ведаю дзе ў сьвеце ёсьць Месца лагоднага болю Дзе ёсьць супакой, значыць, ёсьць прыгажосьць. Здаецца, згубіла я сэнсы У словаў што кажуць пра родны куток. Вось ложак, вось кухня, і з кветак навесы, Але не адчуць мне паветра глыток Што са смакам ... Бяз смака чагосьці. Без пракураных вокан і сталасьці год. Каб было толькі сонца ды песьні, Не было каб ніякіх прыгод. Я хачу каб пачулася ў ветры Муркатаньне пяшчотных дваровых катоў Не хачу адчуваць больш маркоты Я хачу толькі ў дом, маці, ў радасны сон.

2023-02-11 23:12:26

Інші вірші поета

Роспач Ня будзе Сінгулярнасьць Шлях да зораў

Інші поети

Creatore di poesie

@Creatoredipoesie

Nata Poshedyn

@nataposhedyn

Sumyat Swezin

@Sumyat_Swezin

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

3130

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5910