Кастрычнік
Ведаеш як мне цяпло? Твой выгляд, ён.. нібы кастрышча. Такі цёплы, утульны... Быццам бы зноў запалілася ў сэрцы агнішча. Уяві як зьлятае пажоўклае лісьце з галін і кладзецца на плечы. Ад праменяў на шчокі твае ляглі плямы. Зьзяе шчасьцем на сонцы аблічча. Ведаеш? Гэта ў маланку, заматацца з валосьсем у коўдру. Выпіць гарбаты, узяць твор Купалы... Паставіць шарлотку ў духоўку. Усё гэта раніцай. Сёньня нядзеля. Нікуды ня трэба. А пасьля дажджу вясёлка зьявілася ў шырыню неба. Ты — шчыры кастрычнік. Я праўду кажу.
2022-09-27 20:31:40
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Йошікава Шиджеру
Тий самий українець в коментарях, який пише, що все зрозумів (ну й сам вірш кульовий):
Відповісти
2022-10-05 10:10:01
1
Łahodnaja
Відповісти
2022-10-05 10:11:22
1
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12819
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1766