Мроя

Łahodnaja

Засынай на маім плячы Утыкніся мне ў шыю носам. Мы з табой у сусьвеце адны. Я з табой, ты са мной. І наш розум. А што сьніцца табе, маё шчасьце? Ці бываю я ў марах тваіх? Ці мінулі кашмарныя пасткі, Ці застаўся ты жывы ў іх? Не прадбачныя мне твае мроі. Спадзяюся, хоць дзесьці ёсьць мы: Дзьве шчасьлівыя птушкі, што ў гаі Засьпявалі баладу ўдваіх. Падарожжа па марах бясконцае Забірае з сабою тугу. Як марозіва талае, з росквітам Адкрывае пачуцьцяў дугу. І мне хочацца таці ў абдымках Ад цяпла, як пад сонцам таў лёд. Твой эфэкт на душэўныя раны — Бы ў фізычныя раны ліць ёд.

2023-08-13 10:24:30

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олег Шаула

Дуже кайфовий стиль в тебе 🌝

Відповісти

2023-08-13 10:25:35

Łahodnaja

@Олег Шаула мабуць

Відповісти

2023-08-13 10:25:44

Інші вірші поета

Месца лагоднага болю Ня будзе Сінгулярнасьць Кастрычнік

Інші поети

شَذى

@Shatha

Cristina Zemba

@Cristina_Zemba

Karlos Ortiz

@karlos_ortiz

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3650

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

104

12176